У вузькому розумінні — це цілеспрямований, повсякденний, систематичний вплив юридичної теорії та практики на свідомість людей з метою виховання у них відповідного рівня правової свідомості, культури та зразкової правомірної поведінки.

Процес правового виховання охоплює суб'єкти та об'єк-ти, основні вимоги і мету.

До суб'єктів правової виховної діяльності відносять орга-ни держави, громадські організації, трудові колективи, їх по-садових і службових осіб, окремих громадян.

Об'єктом правового виховання є свідомість людини, її інтелект і здатність сприймати, оцінювати і здійснювати пев-ні правові явища.

Метою правового виховання є: формування правосвідо-мості громадян і підвищення на цій основі їхньої правової культури; виховання поваги до права, щоб його вимоги ста-ли особистим переконанням кожної людини, а повсякденне додержання юридичних норм — звичкою; ознайомлення гро-мадян з питаннями державно-правового будівництва, підви-щення їхньої соціальної та політико-правової активності; до-помога їм в оволодінні всією сукупністю юридичних знань з різних галузей і сфер функціонування права; сприяння ефек-тивній роботі механізму правового регулювання.

Основними вимогами до правовиховної роботи є:

набуття людиною основ правових знань;

необхідність формування у свідомості людини переконань, настанов, мотивів активної правомірної поведінки;

формування у людей соціально-кому-нікативних якостей особистості та ін.

Правовиховна робота здійснюється у певних формах. До таких форм теорія та юридична практика відносять: правове навчання; правову агітацію; правову пропаганду; юридичну практику; історію української та світової культури з правової тематики; самовиховання.

Правове навчання — це конкретний вид навчального процесу, в перебігу якого під керівництвом досвідчених юристів члени суспільства оволодівають правовими знання-ми, навичками, вміннями здійснення правових норм.

Правова агітація — це форма правового виховання, що полягає у правовому впливі на правосвідомість і настрої чле-нів суспільства через колективні та індивідуальні співбесіди, виступи на мітингах, зборах з допомогою преси, телебачення та ін.

Правова пропаганда — це цілеспрямована діяльність з формування у членів суспільства високого рівня правосвідо-мості та правової культури, роз'яснення правової політики та поширення правових знань, ідей, іншої правової інформа-ції з допомогою засобів масової інформації та інших форм доведення правової інформації до широкого загалу.

Юридичну практику можна визначити як сукупність напрацьованого досвіду внаслідок правотворчої, правоохо-ронної та з реалізації права (включно з правозастосовною) діяльності різних суб'єктів права.

Історія української та світової культури з правової тематики визначається як система літературної, художньої, кіно-, телевізійної та іншої творчості про правову дійсність.

Особливу цінність для підвищення рівня правової свідо-мості та правової культури має правове самовиховання — цілеспрямована, повсякденна, систематична діяльність лю-дини з оволодіння правовими знаннями, формування пози-тивних правових мотивів і настанов, навичок правомірної по-ведінки, що полягає в самостійних зусиллях, спрямованих на вироблення звички до активної правомірної поведінки.

Правове самовиховання передбачає глибоке самостійне вивчення чинного права, системи чинного законодавства. Людина прагне самостійно виробити в собі потребу діяти відповідно до норм права, гартувати свою волю, оцінювати свою поведінку на підставі нормативно закріплених вимог.

Волю слід розглядати як психологічну властивість люди-ни, що проявляється в усвідомлених діях для досягнення по-ставленої мети з переборюванням труднощів і перешкод. Ці-леспрямована, повсякденна, систематична діяльність люди-ни з оволодіння юридичними знаннями, формування в її свідомості позитивних правових навичок і настанов, здійс-нення моделей поведінки, що відповідають чинним нормам права, може здійснюватися лише за наявності активного во-льового аспекту, що означає самоорганізацію і стриманість, прояв активності й витримку, рішучі дії за екстремальних обставин, здатність керувати своїми діями чи утримуватися від дій тоді, коли це необхідно. Вольова людина вміє стриму-вати власні інтереси й потреби та діяти в напрямку, якого вимагають правові норми, для досягнення суспільної мети.

Правове самовиховання передбачає не тільки глибоке ви-вчення правових норм, формування поваги до чинного пра-вового закону, вироблення звички його дотримуватися та впевненості у його справедливості, а й формування у своїй свідомості правових почуттів, в яких відображаються пе-реживання особистістю відносно тих вчинків і дій, що вста-новлені правовими нормами. До правових почуттів відносять почуття відповідальності, дисциплінованості, обов'язковості, потрібності правового регулювання та ін.

Отже, правове самовиховання є ефективною формою виховної роботи з підвищення рівня правової свідо-мості та правової культури.

На особливу увагу заслуговує питання правового виховання молоді, зокрема учнів, студентів.

Студентство - один з найголовніших чинників та рушіїв теперішнього й майбутнього розвитку новітньої української державності. Дані соціологічного дослідження, проведеного в десяти вузах України виявили невтішну картину: цікавляться політикою 70% студентів, а реальну участь в політичних процесах беруть лише 17% [22,c.341]. Включення ж в політичне життя і, тим паче, активна політична діяльність суб'єктів політики відбуваються не самі собою, а завдяки певним передумовам, до яких належать і політико-правові: широкий набір законів, традицій, моральних норм, що стимулюють діяльність і гарантують здійснення політичних прав громадян, їх організацій тощо.

Засоби зведення до мінімуму правового нігілізму автор вбачає в забезпеченні належної якості законів, які приймаються; підвищенні ролі суду; приведенні у відповідність з потребами часу правового виховання населення і, перш за все, молоді.

Здійснюючи правове виховання треба враховувати, той факт, що неможливо виховати в молодої людини повагу до цінностей, які лише декларуються. Для держави, громадян боротьба зі свавіллям адміністрації не менш важлива, аніж боротьба зі злочинністю. Якщо апарат управління реалізує юридичні норми, які грішать суб'єктивізмом, волюнтаризмом, то це підриває її авторитет, наносить шкоду громадянам. І, навпаки, чим адекватніше правова система відбиває головні цінності суспільства, потреби розвитку особи, тим ефективніший її вплив на засоби утвердження цих цінностей.

Належна правова організація самої системи державної влади - умова формування правової держави. Без цього не може бути панування права, правових законів, їх верховенства. Зміцненню правових начал