Зрозуміти соціальну цінність права - значить уяснити, розкрити його позитивну роль для особи і суспільства: здатність сприяти досягненню визначеності в змісті суспільних відносин; забезпечити загальний стійкий порядок в суспільних відносинах, можливості нормальних активних дій людини - основної цінності суспільства.

Сьогодні в Україні розроблена „Концепції громадянської освіти та виховання”[3], прийнятий ряд нормативних актів, спрямованих на підвищення рівня правової культури, зокрема Постанова ЦВК ”Про Концепцію підвищення правової культури учасників виборчого процесу і референдумів в Україні” N 336 від 8.10.99, вийшли наукові видання, присвячені розбудові громадського суспільства в Україні, розвитку національної і правової свідомості, зокрема праця „Стратегії розвитку України: теорія і практика” за ред. О. С. Власюка.

Актуальність розробки Концепції громадянської освіти та виховання як теоретичної бази відповідної політики в Україні обумовлюється тим, що:

тут ще тільки доводиться будувати конституційне правління, вкорінювати звичаї, властиві відкритому суспільству;

культура громадянськості тут досі характеризується недемократичними ознаками минулого, такими як низький рівень конституційної освіченості людей, правовий нігілізм, невимогливість до себе та до уряду, несхильність до діалогу, нетолерантність і безкомпромісність;

за відсутності усталених демократичних традицій значна частина населення України не може одразу засвоїти і застосувати принципи демократії, виробити відповідну життєву позицію.

Культура громадянськості у демократичному суспільстві буває наслідком систематичного методично й концептуально обґрунтованого, позаідеологічного освітнього впливу на усі верстви населення, здійснюваного від імені держави, державними засобами й коштами. Складовою процесів демократизації суспільства, а так само й подальшого стабільного і врівноваженого його існування на засадах справедливості і права має бути функціонування загальнодержавної системи громадянської освіти, на яку щонайменшою мірою впливають стихія та кон'юнктура політичних змагань.

Україні потрібна спеціалізована, фахова, систематична, методично виважена підготовка громадян до життя в умовах демократії. Адже і для суспільства розвиненої демократії залишаються актуальними задачі виховання громадянськості, що обумовлюється тут прагненням зберегти стабільність конституційного ладу, невпинно відтворювати демократичні порядки. Особливо ж необхідною система громадянської освіти буває для суспільства перехідного, де вона не тільки підтримує, а й закладає основи демократичної ментальності.

Громадянську освіту слід визначити як навчання людей демократії, вкорінення цінностей відкритого й справедливого суспільства, поваги до принципів і правил суспільного життя, як своєрідний тренінг з громадянськості, школу, де навчають жити спільно, громадою, як важливий засіб формування демократичної політичної культури, розбудови правової держави.

Висновки

В результаті проведеного дослідження автором були зроблені наступні висновки:

Правосвідомість розглядають як вид (форму) сус-пільної свідомості, що криє в собі сукупність поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій і компетенції, а також уявлень і настанов, які характеризують ставлення людини, суспільних груп і суспільства в цілому до чинно-го чи бажаного права, форм і методів правового регулю-вання.

Структуру правової свідо-мості людини складають правова ідеологія та правова психо-логія. Перша охоплює сукупність принципів, теорій, концеп-цій, що формуються внаслідок наукового узагальнення правового розвитку суспільства. Друга характеризується як сукупність правових почуттів, емоцій, оцінок, настрою, які домінують у суспільстві, виявляються у громадській думці.

Правова свідомість поділяється на буденну, професійну і наукову.

За ступенем узагальнення правову свідомість можна поді-лити на масову, групову й індивідуальну.

Правосвідомість особистості в правовому суспільстві значною мірою обумовлено пануючими в суспільстві ідеями прав особистості, правовим статусом особистості, рівнем правореалізації в даному суспільстві.

Правова культура — це глибокі знання й розуміння пра-ва, ретельне виконання його вимог як усвідомленої необ-хідності та внутрішньої переконаності.

До правової культури належать: правові знання, в тому числі знання конкретних норм права; дані про дер-жавний устрій, призначення держави, політичну систему суспільства; престиж юридичної професії, авторитет і сту-пінь розвитку юридичної науки; участь громадян в управлін-ні державою, стан законності й правопорядку; форми та ме-тоди правового регулювання, якість роботи правоохоронних органів.

Правова держава — держава, в якій панує право, метою якої є утвердження правової форми і правового характеру взаємовідно-син (взаємних прав і обов'язків) між публічною владою та підвлад-ними структурами як суб'єктами права, визнання і надійне гаран-тування формальної рівності та свободи всіх індивідів, прав і сво-бод людини і громадянина.

Найважливішими показниками правової культури є рівень масової правосвідомості, обсяг і інтенсивність загальної правової освіти. Не менш істотні і такі показники, як масштаб і глибина юридичної освіти, професійної підготовки і перепідготовки юристів, ступінь розвитку юридичної науки.

Побудова демократичної, соціальної, правової держави і відповідно громадянського суспільства в Україні в умовах економічної нестабільності, соціальної невлаштованості населення, що призводить до росту злочинності та криміналізації суспільства, тобто правового нігілізму, неможлива без підвищення рівня правової свідомості та правової культури всього населення країни.

Правовий нігілізм - це непризнання загальноприйнятих цінностей, ідеалів, моральних норм, культури, права і т.п. Його сутність полягає в загальному негативному, неуважному відношенні до права, законів, нормативного порядку, а з точки зору причин - в юридичній відсталості, правовій невихованості основної маси населення.

Доводиться констатувати, що в Україні ще не склалось ні громадянське суспільство, ні правова держава, і виходячи з цього право багато в чому не може проявити свої ціннісні якості - забезпечити всезагальний стабільний порядок в суспільних відносинах, можливість нормальних активних дій особи, оптимальне поєднання свободи та справедливості. Одним з самих актуальних питань в умовах побудови правової держави та подолання правового нігілізму в Україні є питання правового виховання. Засоби зведення до мінімуму правового нігілізму автор вбачає в забезпеченні належної якості законів, які приймаються; підвищенні ролі суду; приведенні у відповідність з потребами часу правового виховання населення і, перш за все, молоді.

Здійснюючи правове виховання