Відношення до правового життя в значній мірі залежить від оцінки особистістю прав, свобод, обов'язків, що припускає зіставлення правових норм із власними потребами, інтересами, мотивами, метою і соціальною установкою. Відповідно до цих потреб і інтересів індивід або свідомо погоджує поводження з позначеним правовим зразком, або робить ззовні правомірні дії, але не спирається на внутрішню мотивацію, або відхиляється від пропонованого правовою нормою варіанта поводження. Позитивна оцінка пропонованого нормою поводження лежить в основі правомірних вчинків. Саме оцінка, у кінцевому рахунку, визначає характер поводження особистості в сфері права.

Значення правової культури в суспільстві виходить за межі сфери права, юридичної практики. Правова культура – невід'ємна частина культури суспільства в цілому. Поширити високу юридичну культуру на все населення, – значить підняти загальний культурний рівень громадян, затвердити такий компонент у ціннісній орієнтації людей, що торкається найважливіших сторін громадського життя: реалізацію почав демократії, справедливості, волі, високу організованість, визначеність прав і обов'язків, строгий порядок і відповідальність, гарантованість прав особистості. А все це включається в загальну культуру поводження людей, є невід'ємним елементом сучасного суспільства.

Таким чином, на основі вищесказаного ми переконалися , що правосвідомість як би пронизує весь механізм правового регулювання і правового впливу на суспільні відносини: воно не тільки передує створенню юридичних норм, але і “супроводжує” їх на всьому протязі їхньої дії і навіть після скасування. Від специфіки правосвідомості суспільства, рівня його зрілості багато в чому залежать сила права, ефективність усього правового регулювання, існування правової держави.

3. Шляхи подолання правового нігілізму в Україні

3.1 Правовий нігілізм в Україні: причини та особливості

Побудова демократичної, соціальної, правової держави і відповідно громадянського суспільства в умовах економічної кризи, соціальної невлаштованості населення, що призводить до росту злочинності та криміналізації суспільства, тобто правового нігілізму, неможлива без підвищення рівня правової свідомості та правової культури всього населення країни.

Нігілізм, або ж соціальний нігілізм (від лат. Nihil – ніщо) – це непризнання загальноприйнятих цінностей, ідеалів, моральних норм, культури і т.п. Інколи заперечення цих норм здійснювалось з метою затвердження та возвишення інших цінностей.

Правовий нігілізм ж є різновидом соціального нігілізму як родового поняття. Його сутність полягає в загальному негативному, неуважному відношенні до права, законів, нормативного порядку, а з точки зору причин - в юридичній відсталості, правовій невихованості основної маси населення. Подібні антиправові установки і стереотипи є елемент, межа, властивість суспільної свідомості і національної психології.

Правовий нігілізм - це продукт соціальних відносин, який зумовлений безліччю причин і наслідків. Зокрема, він живиться і такими реаліями наших днів, як політиканство та цинічний популізм лідерів всіх рангів, боротьба позицій і амбіцій, самолюбстві та пихатості. Дає про себе знати і владолюбство бюрократії, некомпетентність чиновників. Останнє - хворе місце нашої держави.

На особистісному рівні правовий нігілізм виступає в двох якостях: як стан настроїв і як спосіб дій, лінія поведінки. Останнє - індикатор шкідливості і небезпеки явища. Вчинки - плоди помислів, тому саме по вчинках можна судити про реальну наявність і наслідки правового нігілізму.

Із зменьшенням правової культури і правової свідомості збільшується правовий нігілізм. Це означає, що нашій країні необхідно намагатись підвищувати рівень правової культури і правосвідомості.

Якщо розглянути правовий нігілізм більш детально, то ми можемо побачити, що існує безліч різноманітних форм, його вияву, та сфер поширення. Вкажу лише на деякі з них, які є найбільш яскраві і очевидні.

1. Передусім це прямі умисні порушення чинних законів і інших нормативно-правових актів. Ці порушення складають величезний, масив кримінальних діянь, а також цивільних, адміністративних і дисциплінарних проступків. Злочинність - могутній каталізатор правового нігілізму, похмура зона якого стрімко розширяється, захоплюючи все нові і нові сфери впливу. Крім тіньової економіки, виникла тіньова політика, невидимі клани і групи тиску. Зловмисники не бояться законів, уміло обходять їх, використовуючи різного роду правові “діри” і “щілини”. Діють цілком легально або напівлегально.

2. Загальне недотримання або невиконання юридичних норм, коли суб'єкти (громадяни, посадові особи, державні органи, громадські організації) просто не співвідносять свою поведінку з вимогами правових норм, а прагнуть жити і діяти за “своїми правилами”. Невиконуваність же законів є ознакою безсилля влади.

Така загальна неслухняність - результат надто низької і деформованої правосвідомості, відсутності належної правової культури, а також наслідок загальної розпущеності і безвідповідальності.

3. Видання суперечливих, паралельних або навіть взаємовиключаючих правових актів, які нейтралізують один одного, розтрачуючи марно свою силу. Нерідко підзаконний акти стають “надзаконними”. Юридичні норми, що приймаються у великій кількості не взаємодіють і погано синхронізовані. У результаті виникають найгостріші колізії права.

З іншого боку, є значні пласти суспільних відносин, нерегульованих правом, хоча об’єктивно потребують цього. Дає про себе знати і перенасичена регламентація окремих сторін життя суспільства. Все це створює правове безладдя, плутанину серед законів і влади.

4. Конфронтація представницьких і виконавчих структур влади на всіх рівнях. Це свого роду “номенклатурний”, або “елітарний”, нігілізм, пов'язаний з паралічем влади, а