В правовій свідомості знаходять вияв історичні традиції народу, психологічні особливості людей, існуючі соціально-політичні, економічні, культурні умови життя суспільства. Наприклад, в Російській імперії XIX - початку XX століть, з якою пов'язана історія нашої держави, мала місце досить розвинена система законодавства. Але велика кількість законів не забезпечувала режиму законності.

Серед особливостей сучасного правового нігілізму виділяють його підкреслено войовничий характер, широку поширеність як серед громадян, так і в офіційних структурах Української держави, різноманітність форм прояву (від кримінальних до легітимних, від парламентсько-конституційних до мітингово-охлократичних), особливу степінь руйнівності, опозиційну спрямованість, злиття з політичним, духовним, релігійним, моральним, науковим нігілізмом, що разом утворюють єдиний деструктивний процес. Таким чином, правовий нігілізм набуває якостей, якими раніше не володів, заповнює всі пори суспільства, набуває обвального характеру.

В одному ряду з правовим нігілізмом знаходиться прямо протилежне явище - правовий ідеалізм, або романтизм, одним словом, перебільшення реальних регулятивних можливостей правової форми. Зрозуміло, що переоцінка права деструктивна за своїми наслідками, причиняє шкоду державі. Закон - офіційне визнання факту і не більше того. А в багатьох політиків, громадян склалось переконання, що достатньо прийняти розумні закони, як найскладніші проблеми суспільства будуть вирішені. Ще Шарль Монтеск’є зазначав: "Коли я відправляюсь в яку-небудь державу, я перевіряю не те, чи хороші там закони, а те, як вони реалізуються, бо хороші закони зустрічаються скрізь" [18.c.318].

Стосовно України можна сказати, що історія правового ідеалізму йде ще від старих комуністичних часів, коли панував культ рішень. Ідеалізмом з самого початку позначені й деякі лозунги т.зв. перебудови в СРСР (прискорення соціально-економічного розвитку, викоренення п'янства, різке підвищення життєвого рівня та інші). Поширенню юридичного ідеалізму сприяло й те, що в нас тривалий час переважав чисто прагматичний підхід до права: на право покладались надто великі надії, які не виправдовувались. Багато законів, прийняті в період оновлення, виявились малоефективними, деякі ж дали негативний результат. Смуга "демократичного романтизму" має бути подолана. Вважаємо, що лише достатній політичний і правовий досвід може розвіяти ілюзії правового ідеалізму.

Головною рисою нашої держави, що суттєво відрізняє її від цивілізованих європейських країн, являється на сьогоднішній день катастрофічно зменшена та постійно зменшуюча роль законності в розвитку держави та суспільства. Навіть в радянські часи правовий нігілізм не був таким розповсюдженим та масовим. Та що особливо погано – правовим нігілізмом уражені вищі гілки нашої влади та інтелігенція. Неповажне ставлення до сили закону керівників держави, обертається “законом сили” для громадян. Звідси і ріст злочинності, в першу чергу, крадіжництва, розбоїв та хуліганства.

Найгіршим є те, що правовим нігілізмом уражені навіть працівники правоохоронних органів, зокрема, органів слідства. Розглянемо декілька прикладів прояву правового нігілізму в різних сферах.

У військовому суді Західного регіону України заслуховувалася резонансна справа колишніх співробітників слідчого ізолятору Управління Служби Безпеки України у Львівській області і старшого слідчого обласної прокуратури та інших працівників ОВС. Всі вони звинувачувалися у тому, що у 1996 р. були причетними до смерті 26-річного жителя міста Городка Ю.Мозоли, якого, прийнявши за серійного вбивцю, забили до смерті у слідчому ізоляторі УСБУ.

У ході розслідування список посадових осіб, причетних до незаконного взяття під варту і вбивства Мозоли, склав майже 50 чоловік. Але напередодні процесу одні з них підпали під амністію, щодо інших, то справа була закрита з тих чи інших підстав. У кінцевому результаті з 50 чоловік залишилось…7. Юридичний вісник України. Загально-національна правова газета №47 (231) 25 листопала – 1 грудня 1999 р. Вибивали зізнання – скоїли злочин

Нажаль, такий випадок в нашій державі далеко не єдиний.

Хотілось би вірити, що ця справа послужила б прикладом для тих, хто так само, порушуючи закон, “вибиває” зізнання та тим самим вчиняє злочин.

Перед тим, як перейти до розгляду питання правового нігілізму в середі військовослужбовців, слід розглянути використовувану термінологію: “порушення правил взаємовідносин”, які називаються “дідовщиною”, “годківщина”, “неуставними відносинами” являють собою правопорушення у сфері міжособистісних відносин серед військовослужбовців, які проявляються як сукупність соціально-негативних діянь кримінального характеру, заснованих на негативних традиціях військової дійсності та відходящих у історичне минуле. Вони пов’язані з глумом, знущанням та насиллям одних військовослужбовців над іншими, з метою підпорядкувати їх своєму впливу та безкарно вчиняти в їх відношенні насильницькі дії корисливої направленості.

Термін “дідовщина” не підходить для вичерпної оцінки всіх дій, які вчинюються в сфері військової служби, так як він юридично беззмістовний, а “неуставні відносини” – надто широка та розпливчаста назва, так як будь-який відступ від вимог статуту являється неуставними відносинами по відношенню до виконання доручених обов’язків. Крім того, ці дії вчинюються у формі досконального виконання статутів. В цьому випадку було б більш правильним і точним назвати порушенням у сфері міжособистістних відносин в армії, а більш конкретизовано – глумом, знущанням та насиллям над військовослужбовцями.

Причини такого правового нігілізму лежать у двох площинах.

По-перше, вони знаходяться за межами дії військ (в суспільстві) та,

По-друге, сховані в самій службі різних родів військ.

При цьому ці причини знаходяться в діалектичному взаємозв’язку, взаємозалежності, взаємообумовленості.

Існують наступні визначення типу особистості, яскраво демонструючої правовий нігілізм, вчиняючої протиправні діяння у сфері міжособистісних відносин – це військовослужбовець термінової служби холеричного типу з нескладеною психікою та найбільш криміногенним віком (19-21 рік), добре фізично розвинутий, має досвід підліткової агресивно-анархічної поведінки та клеймо соціального аутсайдера.

Характерною особливістю лідера неформальної