Контрольна робота з господарського процесу

ПЛАН

1. Поняття, зміст та строк пред’явлення наказу господарського суду

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Накази видаються стягувачеві або надсилаються йому рекомендованим чи цінним листом.

Відповідно до статті 116 ГПК виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Отже дата видачі наказу має співпадати з датою набрання рішенням господарського суду законної сили згідно з вимогами статті 85 ГПК.

За змістом статей 116 і 117 ГПК видавати накази мають право виключно місцеві господарські суди після вирішення ними спорів у першій інстанції. У разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду за результатами його перегляду в апеляційному або у касаційному порядку, апеляційна чи касаційна інстанція у резолютивній частині своєї постанови має зобов'язати господарський суд першої інстанції видати відповідний наказ, зокрема, про поворот виконання рішення, постанови згідно з вимогами статті 122 ГПК.

Згідно із статтями 66 та 67 ГПК господарський суд вживає заходів до забезпечення позову шляхом винесенні відповідної ухвали. У статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню, зокрема, ухвали господарського суду (пункт 6 частини першої). Отже ухвала господарем кого суду (у тому числі апеляційної та касаційної інстанції) про вжиття будь-якого заходу забезпечення позову, включаючи накладання арешту на майно або грошові кошти, підлягає виконанню органами Державної виконавчої служби або іншими органами виконання судових рішень відповідно до вимог статей 2, 3, 6 і 9 Закону України «Про виконавче провадження», а наказ при цьому не видається.

У разі повного або часткового задоволення первісного і зустрічного позовів накази про стягнення грошових сум видаються окремо по кожному позову.

Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.

У наказі господарського суду має бути зазначено:

1) найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, дата видачі наказу та строк його дії

2) резолютивна частина рішення; 3) найменування стягувана і боржника, їх адреси; найменування і номери рахунків у банках.

Якщо рішенням господарського суду встановлюється, і відстрочка або розстрочка виконання, в наказі зазначається, з якого часу починається перебіг строку його дії.

Наказ підписується суддею і засвідчується печаткою господарського суду.

Оскільки перелік майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, визначає державний виконавець у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», наказ господарського суду не повинен містити такого переліку, а лише вказівку про звернення стягнення на майно у сумі, що підлягає стягненню за рішенням господарського суду.

Відповідно до частини четвертої статті 117 Господарського процесуального кодексу України наказ господарського суду підписується суддею. У разі введення до складу господарського суду додатково двох суддів наказ господарського суду підписується, як правило, головуючим, зокрема, і в

тому випадку, коли судове рішення підписано ним з окремою думкою.

Вживання у резолютивній частині рішення господарського суду (а отже, і в наказі, оскільки в ньому згідно з пунктом 2 частини першої статті 117 ГПК зазначається резолютивна частина рішення) щодо грошових сум будь-яких інших виразів, крім «стягнути», як-от: «повернути», «зобов'язати повернути» і т. ін. не відповідає пункту 4 статті 84 та статті 116 ГПК і практично унеможливлює виконання наказу установою банку чи державним виконавцем.

За змінами і доповненнями, внесеними Законом до статті 117 ГПК, у наказі господарського суду на відміну від раніше чинної редакції цієї статті мають бути зазначені адреси стягувача і боржника та номери рахунків у банках.

Відповідними адресами у наказі господарського суду повинні зазначатись поштові адреси сторін, які містяться у поданій до господарського суду позовній заяві.

Стягнення коштів з реєстраційних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства України організаціям, які перейшли на казначейську форму виконання бюджетів за видатками, здійснюється з урахуванням кодів бюджетної класифікації. Що ж до позабюджетних коштів організацій, які утримуються за рахунок державного бюджету, то їх стягнення здійснюється безпосередньо з надходжень на позабюджетний рахунок, без урахування згаданих кодів. Тому, у разі задоволення позовних вимог щодо таких організацій, господарським судам слід з'ясовувати, з якого саме— бюджетного чи позабюджетного— реєстраційного рахунку повинна списуватись визначена у наказі сума і зазначати це у наказах про примусове виконання рішень.

У наказі, що видається на виконання рішення господарського суду, як і у самому рішенні, зазначається той рахунок, який вказано стягувачем у позовній заяві.

Відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець має право звернутись до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення такого рішення чи змісту документа.

Господарський суд першої інстанції, який видав наказ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця про роз'яснення рішення у 10-денний строк з дня її надходження і за необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту наказу. Роз'яснення рішення, ухвали здійснюється господарським