Контрольна робота з Трудового права.

План.

Вступ.

1.Зміст та сторони колективного договору.

2.Колективні угоди: поняття і сторони.

3.Колективні переговори та укладення колективного договору, угоди.

Висновки.

Список використаної літератури.

1.Колективний договір, колективні угоди.

Задача 1.

Оператор Матвійчук на протязі двох робочих днів підряд з'являвся на роботу з значним запізненням. В цілому за цей період він не працював без поважних причин більше семи годин. Власник підприємства, де працював Матвійчук, звільнив його за п.4 ст.40 КЗпП України. У своїй заяві до суду Матвійчук просив поновити на роботі, оскільки звільнення не було погоджено з профкомом, а запізнення на роботу пов'язане із сімейними обставинами, про які йому незручно говорити. Дайте правову оцінку ситуації.

Задача 2

Сторож позавідомчої охорони при органах міліції був відсутній на посту і в цей період невідомі особи викрали із промтоварного магазину різних товарів на суму 3 тис. гривень. Арбітраж стягнув цю суму на користь магазину з відділу позавідомчої охорони.

Відділ охорони звернувся до суду з позовом до сторожа Фешенка про стягнення з нього 3 тис. гривень. Фешенко заперечував проти позову і вказав, що в даний час злочинці затримані, тому з них і необхідно стягнути заподіяну шкоду. Посилаючись на норми права, розв'яжіть спір.

Задача З.

Здійснюючи перевірку додержанням норм і правил по охороні праці на машинобудівельному заводі комісія виявила, що:

1. Неповнолітні працівники приймаються на роботу без попереднього медичного огляду і без погодження з профкомом.

2. П'ятнадцятирічна Шевченко Ю. працює друкаркою.

3. Сімнадцятирічний Миколайчук К. працює ковалем.

4. Жінці-матері, яка мала 12-літню дитину, було відмовлено працювати на умовах неповного робочого часу.

5. Молодій матері було відмовлено в наданні чергової оплачуваної відпустки до відпустки по вагітності і пологах з мотиву, що вона пропрацювала лише три місяці і пішла в декрет.

6. Сформулюйте відповіді з посиланням на необхідні норми права.

Вступ.

Одним із напрямків соціально-партнерських відносин є укладання колективного договору і угод. Укладення колективних договорів і угод свідчить про децентралізацію правового регулювання трудових відносин.

Згідно із конвенцією Міжнародної організації праці №98 колективний договір – це будь-яка письмова угода про умови праці та найму, яка укладається, з одного боку, підприємцем, групою підприємців, або однією чи декількома організаціями підприємців і , з іншого боку, однією або декількома представницькими організаціями трудящих або, при відсутності таких організацій, представниками самих трудящих, які належним чином обрані і уповноважені відповідно до законодавства країни.

Колективний договір служить стабілізатором прав роботодавця та працівника протягом дії колективного договору. Колективні інтереси сторін набирають форми взаємних зобов`язань, виконання яких забезпечується не тільки взаємною відповідальністю сторін, але, при необхідності, і примусовою силою держави.

Колективний договір – локальний нормативний правовий акт, який регулює трудові, соціально-економічні відносини між власником і працівниками даного підприємства. Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності і господарювання, які використовують найману працю і які володіють правами юридичної особи.

Колективний договір укладається не тільки на виробничих підприємствах, але й у бюджетних установах, закладах освіти, охорони здоров`я, органах виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Колективний договір об’єднує в собі риси договору і нормативно-правового акту. На сьогодні це найважливіший локальний нормативно-правовий акт, що визначає умови праці, умови оплати праці, соціальні гарантії для працівників на підприємстві, установі, організації. Разом з тим, це не тільки правовий акт, але й акт соціального партнерства на рівні підприємства між працівником і власником або уповноваженим ним органом, результат узгодження їхніх інтересів.

У науці трудового права колективний договір традиційно розглядається як правовий інститут Загальної частини трудового права. У цей час він зазнає впливу нових суспільних відносин, що не може не відбитися і на правовій формі. Колективний договір не є єдиним правовим актом, за допомогою якого здійснюється договірне встановлення умов праці, він входить до системи колективних угод про працю. Колективний договір посідає в цій системі нижчий рівень, що аж ніяк не зменшує значення його нормативно-регулятивних властивостей, однак вимагає внутрішньої узгодженості в у системі цих актів. Крім того, колективний договір виступає одним із засобів реалізації соціально-партнерських відносин і, таким чином, входить до системи цих відносин.

1.Зміст та сторони колективного договору.

Змістом колективного договору є узгоджені сторонами умови (положення), покликані врегулювати соціально-трудові відносини в даній організації. Ці умови можна поділити на чотири види: інформаційні, нормативні, зобов’язальні й організаційні. Інформаційні умови містять норми централізованого законодавства, а також колективних угод більш високого рівня – Генеральної, галузевої, регіональної угод. Такі умови , будучи перенесеними до колективного договору конкретного підприємства, не набирають тут додаткової юридичної сили. Разом з тим їх роль не треба зменшувати, оскільки одні й ті ж питання регулюються значною кількістю джерел, а при цьому в колективному договорі не може бути знижений рівень соціальних гарантій.

Нормативні умови колективного договору – це локальні норми права, встановлені сторонами в межах їх компетенції, які поширюються на працівників даної організації. Нормативні умови діють протягом усього терміну, на який укладається колективний договір.

Зобов`язальні умови колективного договору являють собою конкретні зобов`язання сторін із зазначенням термінів їх виконання і суб`єктів-виконавців, відповідальних за їх виконання. Ці умови діють до їх виконання і завершуються виконанням. У ст.. 7 Закону України “Про колективні договори і угоди”