КУРСОВА РОБОТА

на тему:

"Відповідальність за незаконне позбавлення волі або викрадення людини"

Зміст

ВСТУП

Під час розбудови української держави, коли основним є питання правової держави, конче необхідно привернути особливу увагу саме на захист прав стосовно людини. Україна як суб’єкт міжнародних відносин зобов’язана дотримуватись норм міжнародного права, Декларації прав і свобод людини та інших міжнародно-правових актів.

У правовій державі, якою прагне бути Україна, головною рисою має бути захист прав і свобод людини. З-поміж цих прав і свобод важливе місце посідає право на захист честі та гідності особи, що є підґрунтям нормальної життєдіяльності людини, її соціалізації та якнайповнішого органічного розвитку її здібностей, забезпечення її інтересів. З боку держави, її владного механізму вимагається забезпечення захисту цього права. На практиці з метою розв’язання цього завдання необхідні координовані зусилля правоохоронних органів.

Найважливіше місце в діяльності правоохоронних органів, політичного механізму в цілому посідає діяльність органів держави, спрямована на захист прав людини та особливо — її честі й гідності. Завдання цих органів, нормативна база їхньої роботи, механізми є особливо важливими на сьогодні, коли Україна стала повноправним членом Ради європи, приймає на себе міжнародні зобов’язання, розробляє національне законодавство відповідно до загальнолюдських норм.

Міжнародне товариство в межах діяльності ООН видало низку документів (декларації, пакти, договори), які містять норми, що стосуються питань захисту прав людини. Перший з цих документів — Загальна декларація прав людини, затверджена і проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р., в преамбулі якої зазначено: беручи до уваги, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім’ї, і рівних та невід’ємних прав їх є основою свободи, справедливості та загального миру; беручи до уваги, що зневажання і нехтування прав людини призвели до варварських актів, які обурюють совість людства, і що створення такого світу, в якому люди матимуть свободу слова і переконань, будуть вільні від страху і нужди, проголошене як високе прагнення людей; беручи до уваги, що народи Об’єднаних Націй підтвердили у Статуті свою віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи та вирішили сприяти соціальному прогресові і поліпшенню умов життя при більшій свободі; беручи до уваги, що загальне розуміння характеру цих прав і свобод має величезне значення для повного виконання цього зобов’язання [4, с. 1].

Пізніше приймалися інші документи і, насамперед, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (16.12.1966 р.), де сформульовано широкий комплекс норм щодо забезпечення й захисту прав людини, її основних свобод, що ґрунтуються на положеннях Загальної декларації прав людини.

Гуманістична суть суспільства полягає в тому, що вона орієнтована не лише на забезпечення типових потреб особи, що найбільш відчутно виявляються в економічній, політичній, соціально-культурних галузях, а й на охорону та захист тієї сфери, де людина виражає власну своєрідність, розкриває свою індивідуальність, тобто сфери особистої свободи. Коли ми кажемо про своєрідність, неповторність індивідуальності людини у сфері особистої свободи, це не означає, що в інших сферах вияви однорідні, що всі люди однакові у своїх діях, почуттях та думках, навпаки, така автономія та відокремлення дозволяють особистості розвивати індивідуальність, розширює межі особистості, поглиблюючи духовний зв’язок між людьми. Така автономія — необхідна складова частина всебічного розвитку особистості, своєрідності її внутрішнього стану та духовного багатства. Ось чому держава надає особливе значення тому, щоб сфера особистого життя була надійно захищена, дістала законодавчий захист та охорону, щоб у ній гармонійно сполучалися суспільні та особисті інтереси.

Метою даної роботи є вивчення кримінальної відповідальності за незаконне позбавлення волі або викрадення людини.

1. Честь і гідність особи як об’єкт кримінально-правової охорони

Сфера особистої волі невід’ємна від інших виражень життєдіяльності особистості, її власна автономія не означає ізоляції людини від суспільства та держави. Цій сфері відповідає система особистих прав, мета яких полягає в тому, щоб юридично убезпечити, захистити людину, сферу її особистої свободи та особистого життя від будь-яких незаконних замахів. Своєрідність особистих прав полягає в тому, що вони визнають межі людини через систему заборон будь-яких дій державних органів, суспільних організацій, інших осіб, що являли б собою зазіхання, незаконне вторгнення у життя людини і зачіпали б його честь та гідність, перешкоджали здійсненню законних інтересів.

У Конституції України запроваджені поняття "особисте життя" (ст. ) та "особиста свобода" (ст. ). Сфера особистої свободи подана різними за характером потребами та інтересами особи, для реалізації яких необхідно створювати різні правові умови. Повага до честі та гідності особи — один з найважливіших конституційних принципів (ст. ), де безпосередньо зазначено: "Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю [8, с. 45].

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави" [1, с. 4].

"Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей" (ст. ) [1, с. 27].

Важливе значення для охорони честі та гідності громадян є гарантоване державою право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. ).

Одним із найважливіших засобів охорони честі та гідності є кримінальне право. Проте поняття злочинних посягань на гідність та честь ще не досить чітко визначене юридичною наукою. Зумовлено це, очевидно, невизначеністю понять честі та гідності, їх об’єктів.

Щоб з’ясувати