Для реєстрації іноземних і спільних банків, крім документів, відмічених в розділі "Порядок створення і реєстрації комерційних банків", до НБУ подаються додаткові документи:

1. Іноземними юридичними особами:

а) постанова уповноваженого органу іноземного засновника про створення банку;

б) дозвіл контрольного органу держави, громадянином якої є засновник;

в) копії статутів (положень) засновників;

г) витяг з торговельного (банківського) реєстру держави, де іноземний засновник має офіційно зареєстровану контору;

д) довідки банків, де у засновника відкриті рахунки;

ж) висновки уповноваженої аудиторської організації про фінансовий стан засновників.

2. Іноземними фізичними особами:

а) підтвердження першокласного банку про платоспроможність засновника банку;

б) рекомендації не менше двох іноземних юридичних осіб або громадян з відомою платоспроможністю.

3. Для реєстрації на території України представництв і філіалів іноземних банків крім документів, відмічених у розділі "Порядок створення і реєстрації філіалів і представництв комерційних банків", надаються такі документи:

а) письмова згода контрольного органу держави, на території якого розміщений банк - засновник філіалу або представництва;

б) витяг із державного банківського реєстру за місцем його реєстрації;

в) довідка центрального банку держави, або реко-мендація першокласних банків, які підтверджують платоспроможність банку засновника;

г) для представництва - довіреність на здійснення представницьких функцій. Оформляється у відповідності до закону держави, де зареєстрований банк-засновник представництва.

Всі перераховані оригінали документів, їх переклад на українську мову, повинні бути нотаріально завірені і легалізовані, тобто підтверджені через консульські установи України.

Для перерахування коштів до статутного фонду банку в НБУ відкривається тимчасовий рахунок.

У випадку зміни юридичної адреси, банкрутства іноземний засновник зобов'язаний у тижневий строк повідомити про це НБУ.

2. Історія і принципи оподаткування діяльності банків в період з 1991 по 1997 роки

В Україні система прибуткового оподаткування під-приємств характеризується частою зміною об'єкта оподат-кування. Так, у 1991 р. податок справлявся з прибутку, в 1992 р.—з доходу, в 1993 р.—спочатку з прибутку, а по-тім (з II кварталу цього року) — знову з доходу. В 1994 р. об'єктом оподаткування залишався доход, а в 1995 р. знову здійснено перехід до-оподаткування: прибутку.

Перехід до оподаткування доходу викликаний тим, що внаслідок роздержавлення й приватизації власності, роз-витку економічної самостійності і самофінансування суб'-єктом управління підприємств (однак поки що не реаль-ним власником) фактично став трудовий колектив. Оскіль-ки нормування заробітної плати з боку держави скасоване, відбувається - розмивання чітких меж між фондом оплати праці й прибутком. Заінтересованість трудових колективів у збільшенні насамперед заробітної плати викликає праг-нення до зниження частки прибутку в доході підприємства. Таким чином, у випадку оподаткування прибутку розвиток такої тенденції може призвести до різкого зменшення ве-личини об'єкта оподаткування, а значить, з одного боку, до падіння надходжень до бюджету, а з іншого — до втра-ти джерела. фінансування інвестицій.

Регулювання пропорцій між фондом оплати праці й прибутком — найважливіша сфера економічних відносин. В економіці розвинутих зарубіжних країн оптимальність співвідношення споживання та нагромадження досягається, через боротьбу інтересів найманого робітника і власника. Тому з боку держави не потрібні спеціальні важелі, які підтримували б дані пропорції на підприємствах, хоча опосе-редковано це досягається через різні ставки оподаткування доходів фізичних і юридичних осіб.

Об'єктом оподаткування є валовий прибуток підприємства.

При оподаткуванні підприємств враховуються прибуток і доходи, одержані ними із джерел в Україні, її континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні, а також за межами України.

Для іноземних юридичних осіб об'єктом оподаткування є прибуток і доходи, одержані ними із джерел в Україні, її континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні.

Внески, паї, а також кошти від добровільних пожертвувань і внесків громадян не підлягають оподаткуванню. При цьому прибуток, одержаний від використання вказаних коштів, підлягає оподаткуванню.

Визначення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) провадиться шляхом вирахування з одержаної виручки (без податку на добавлену вартість, акцизного збору) затрат на виробництво та реалізацію, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг).

Прибуток від посередницької діяльності визначається виходячи із суми комісійних винагород (процентів) від виконання угод або доходу від виконання посередницьких операцій та угод, а також затрат, пов'язаних із вказаною діяльністю.

Доходи підприємств, одержані в іноземній валюті, підлягають оподаткуванню за сукупністю з доходами, одержаними в національній валюті, на загальних підставах. При цьому доходи в іноземній валюті перераховуються в національну грошову одиницю України за курсом Національного банку України, що діяв на дату одержання доходу.

Для цілей оподаткування валовий прибуток зменшується на суму:

а) рентних платежів, що вносяться в установленому порядку до бюджету з прибутку;

б) доходів (дивідендів, процентів) з акцій, облігацій та інших цінних паперів, випущених в Україні, що належать підприємству;

в) доходів від пайової участі в діяльності інших підприємств, створених на території України.

Затрати, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), визначаються відповідно до Основних положень про склад витрат виробництва (обігу) і формування фінансових результатів на підприємствах України, затверджуваних Кабінетом Міністрів України, з урахуванням особливостей їх визначення в окремих сферах суспільного виробництва.

Амортизаційні відрахування на повне відновлення основних виробничих фондів, включаючи прискорену амортизацію їх активної частини, провадяться відповідно до законодавства.

Підприємства з іноземними інвестиціями, філії спільних підприємств, створених на території інших держав з участю підприємств України, провадять амортизаційні відрахування на повне відновлення основних виробничих фондів за нормами і в порядку, встановленими для підприємств України, якщо інше не передбачено міжнародними і міждержавними договорами та