Варто зазначити, що істотна декриміналізація посягань у господарській сфері, зумовлена відмовою від командно-адміністративних методів управління і переходом економіки України на ринкові рейки, відбулася не лише у зв'язку з ухваленням та набранням чинності КК 2001 р., а й набагато раніше — у першій половині 90-х років минулого століття. Саме тоді була скасована кримінальна відповідальність, зокрема, за такі діяння, як приписки та інші перекручення звітності про виконання планів, заняття приватнопідприємницькою діяльністю, комерційне посередництво, незаконна переуступка жилого приміщення, скуповування в державних чи кооперативних магазинах хліба та інших продуктів харчування для згодовування худоби та птиці, незаконний відпуск бензину чи інших паливно-мастильних матеріалів. Водночас попередній КК у 90-ті роки доповнюється низкою норм, покликаних прореагувати на появу в економічній сфері нових суспільно небезпечних діянь — з'являються статті про відповідальність за ухилення від сплати податків, порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю, незаконну торговельну діяльність, шахрайство з фінансовими ресурсами, фіктивне підприємництво, розголошення комерційної таємниці, порушення порядку емісії та обігу цінних паперів, штучне підвищення і підтримання високих цін на товари народного споживання і послуги населенню, приховування банкрутства, фіктивне банкрутство та ін. Майже всі з цих кримінально-правових норм з більшими або меншими змінами перейшли у КК 2001 р.

З урахуванням ринкових реалій та інших поважних обставин у КК 2001 р. з'явився ряд нових статей, наприклад, ст. 204 ("Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів"), ст. 209 ("Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом"), ст. 214 ("Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння"), ст. 221 ("Незаконні дії у разі банкрутства"), ст. 229 ("Незаконне використання товарного знака"), ст. 233 ("Незаконна приватизація державного, комунального майна"). Тут доречно навести висловлювання

М.В.Талан про те, що за новелами кримінальної відповідальності за господарські злочини можна простежити історію економічного розвитку держави, визначити пріоритети її економічної політики [23, с. 33].

Питання про визначення поняття господарських злочинів (злочинів у сфері господарської діяльності), їх родовий об'єкт та про класифікацію цих злочинів традиційно належать в юридичній літературі до числа дискусійних. У стислій формі розглянемо, як вирішувались дані питання у вітчизняній кримінально-правовій доктрині напередодні прийняття нового КК України.

П.П.Андрушко об'єкт господарських злочинів визначив як врегульовані державою відносини між членами суспільства з приводу виробництва і реалізації товарів, продукції різного призначення, виконання робіт і надання послуг, тобто як правовідносини у сфері господарської діяльності, які складають систему господарювання. За безпосереднім об'єктом науковець поділяв господарські злочини на шість основних груп: 1) злочини, що посягають на встановлений порядок здійснення підприємницької діяльності та окремих її видів; 2) злочини, що посягають на фінансову діяльність; 3) злочини, що посягають на встановлений порядок виготовлення і використання документів у господарській діяльності; 4) злочини, що посягають на встановлений порядок реалізації споживачам товарів і надання послуг; 5) злочини, що посягають на свободу підприємницької діяльності; 6) злочини, що посягають на відносини у сфері сільськогосподарського виробництва. Господарські злочини визначаються як передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні посягання на врегульовані державою відносини у сфері господарської (підприємницької) діяльності з виробництва суб'єктами господарювання товарів та іншої продукції, виконання робіт, надання послуг та посягання на фінансову діяльність
держави [12, с. 402-404].

Ю.М.Сухов, присвятивши дисертаційне дослідження кримінальній відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, визнав за необхідне включити до складу родового об'єкта господарських злочинів фінансову діяльність держави та інших суб'єктів, а також конкретизувати у складі цього об'єкта фінансові зобов'язання негосподарської сфери. На думку вченого, родовим об'єктом господарських злочинів є суспільні відносини, що виникають між державою, господарськими суб'єктами та іншими особами з приводу здійснення господарської діяльності, виробництва та придбання товарів, виконання робіт, надання послуг, фінансової діяльності, а також з приводу володіння певним майном чи майновими правами, якщо перебування такого майна чи прав у власності особи породжує для неї фінансові, у тому числі податкові обов'язки перед державою. Видовим об'єктом злочинів, передбачених ст.ст. 80-1, 80-3, 80-4, 148-2, 148-5 КК 1960 р., названо фінансову діяльність та бюджетну систему [22, с. 11-12].

В.О.Навроцький під родовим об'єктом господарських злочинів розуміє систему господарства України, яка складається з фактичної (сукупності наявних сфер, галузей господарської діяльності) і функціональної сторін (принципів, за якими здійснюється господарювання в державі). Господарські злочини визначаються львівським науковцем як передбачені нормами КК суспільне небезпечні посягання, які заподіюють істотну шкоду системі господарювання. За об'єктом господарські злочини поділяються на три групи: 1) посягання на інтереси споживачів; 2) перешкоджання правомірній підприємницькій діяльності; 3) порушення порядку заняття господарською діяльністю. Остання із названих груп у свою чергу включає в себе такі підрозділи: а) злочинне ставлення до матеріальних ресурсів; б) фінансові зловживання; в) порушення заборон та обмежень у сфері господарства [16, с. 354-358].

Видається, що наведені вище міркування П.П.Андрушка, В.О.Навроцького і Ю.М.Сухова не втратили свою актуальність, не дивлячись на те, що у новому КК України ідея виділення окремої глави про відповідальність за злочини проти фінансових інтересів держави втілення не знайшла. З огляду на те, що у розділі VII Особливої частини КК 2001 р. досить потужно представлений блок кримінально-правових норм фінансового спрямування (маю на увазі передусім статті про злочини проти систем оподаткування,