М.Й.Коржанський господарськими називає злочини, які посягають на суспільні відносини, що утворюють систему господарювання і визначають порядок виробництва, розподілу і використання матеріальних цінностей, благ і природних ресурсів. Під безпосередніми об'єктами господарських злочинів вчений розуміє різні сфери господарювання — торгівлю, сільське господарство, фінансово-кредитну систему тощо. При цьому М.Й.Коржанський у своєму курсі лекцій вважає непотрібним проводити систематизацію господарських злочинів за об'єктом і віддає перевагу аналізу цих злочинів у порядку розташування статей про них у тексті КК [10, с. 259-260].

О.І.Перепелиця родовий об'єкт господарських злочинів визначає як систему суспільних відносин, що складаються у сфері економічної діяльності держави, а саме відносин, які виникають в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг. Вирішуючи питання про систематизацію господарських злочинів, науковець звертається до поняття видового (підгрупового) об'єкта, який, на його думку, дозволяє в межах значної групи суспільних відносин виокремити невеликі, специфічні групи таких відносин, що забезпечують різні напрями діяльності суб'єктів господарювання. Запропонована О.І.Перепелицею система господарських злочинів виглядає таким чином: 1) злочини у сфері підприємницької діяльності; 2) злочини, пов'язані з проявами монополізму і недобросовісної конкуренції; 3) злочини у сфері фінансової діяльності держави; 4) злочини у сфері торгівлі і обслуговування населення [21, с. 5-7].

В.Р.Мойсик, критикуючи наведену вище класифікацію, зауважує, що більшість злочинів, виділених О.І.Перепелицею у групи 2 і 4, за своєю суттю є одночасно злочинами у сфері підприємницької діяльності. Адже таке широке поняття, як "сфера підприємницької діяльності", охоплює і торгівлю, і обслуговування населення, і обмеження монополізму. Крім цього, шахрайство з фінансовими ресурсами, віднесене до злочинів у сфері підприємництва, є підстави визнавати злочином у сфері фінансової діяльності держави [15, с. 35]. Поділяючи міркування В.Р.Мойсика про спірність окремих положень класифікації, наведеної О.І.Перепелицею, відзначу водночас конструктивність ідеї звернення до поняття видового (підгрупового) об'єкта як до критерію поділу господарських злочинів на певні види (групи). В одній із наступних праць, присвяченій питанням відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності за проектом нового КК України, О.І.Перепелиця дещо уточнив власну позицію, по-перше, вказавши, що до фінансових слід відносити злочини у сфері обігу грошей і цінних паперів, митні, валютні, податкові і бюджетні злочини, по-друге, позначивши відповідну групу посягань як злочини, пов’язані з порушенням прав споживача [20, с. 7-14].

Аналізуючи положення нового КК України, В.М.Киричко, О.І.Перепелиця і В.Я.Тацій визначають злочин у сфері господарської діяльності як умисне діяння у цій сфері, що заподіює шкоду суспільним відносинам, які складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів, робіт, послуг. Саме такі суспільні відносини визнаються харківськими правознавцями родовим об'єктом злочинів у сфері господарської діяльності. Залежно від безпосереднього об'єкта посягання зазначені злочини поділяються на такі види: 1) злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем України (ст.ст. 199, 200, 201, 207, 208, 210—212, 204, 215, 216 КК); 2) злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності господарюючих суб'єктів (ст.ст. 202, 203, 205, 206, 209, 213, 214, 228-232 КК); 3) злочини у сфері банкрутства (ст.ст. 218-221 КК); 4) злочини у сфері використання фінансових ресурсів та обігу цінних паперів (ст.ст. 222-224 КК); 5) злочини у сфері обслуговування споживачів (ст.ст. 217, 225-227 КК); 6) злочини у сфері приватизації державного та комунального майна (ст.ст. 233-235 КК) [11, с. 154-156].

В оглядовій статті В.Я.Тація і В.В.Сташиса, присвяченій загальній характеристиці КК України 2001 р., вказується, що розділ VII Особливої частини "Злочини у сфері господарської діяльності" передбачає відповідальність за декілька груп посягань: 1) посягання в сфері підприємницької діяльності;
2) посягання в сфері фінансової діяльності; 3) посягання на інтереси споживачів товарів і послуг [24, с. 52].

А.М.Бойко вважає, що в сучасних умовах родовим об'єктом злочинів, відповідальність за які передбачена нормами розділу VII Особливої частини КК, виступає господарський механізм держави. У зв'язку з цим під злочинами у сфері господарської діяльності пропонується розуміти суспільно небезпечні діяння, які посягають на охоронювані кримінальним законом складові господарського механізму держави, заподіюючи їм істотну шкоду [9, с. 131].

Викладачі кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка П.П.Андрушко, С.Д.Шапченко і С.С.Яценко поділяють злочини у сфері господарської діяльності, як це випливає з підготовленої даними науковцями програми курсу "Кримінальне право України. Особлива частина", на таки види: 1) злочини, що посягають на встановлений порядок здійснення господарської діяльності та окремих її видів (ст.ст. 202-204, 213, 214, 205, 218-221 КК); 2) злочини, що посягають на фінансову діяльність (ст.ст. 212, 222, 207, 208, 201, 209 КК);
3) злочини, що посягають на встановлений порядок виготовлення і використання документів в господарській діяльності (ст.ст. 199, 200, 223, 224, 215, 216 КК);
4) злочини, що посягають на встановлений порядок формування та витрачання бюджетних коштів (ст.ст. 210, 211 КК); 5) злочини, що посягають на встановлений порядок реалізації споживачам товарів і надання послуг (ст.ст. 225-227, 217 КК); 6) злочини, що посягають на свободу господарської діяльності (ст.ст. 228—232, 206 КК); 7) злочини, що посягають на відносини у сфері приватизації державного чи комунального майна (ст.ст. 233-235 КК) [13, с. 45-47].

Наведена система злочинів у сфері господарської діяльності видається