За способом вчинення протиправних дій до небезпечного фізичного насильства як ознаки протидії законній господарській діяльності відносяться насильницькі дії, які в силу сприятливого збігу обставин не призвели до наслідків у вигляді смерті чи відповідних тілесних ушкоджень, але були небезпечними для життя чи здоров'я людини в момент їх вчинення. Це може бути, наприклад, насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, вдушення шиї, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь, зачинення у приміщенні із занадто холодним або теплим повітрям, штовхання під колеса транспортного засобу, який рухається, наїзд транспортним засобом, тривалі і неодноразові занурювання голови потерпілого у воду, виштовхування потерпілої особи з вагону потягу, який рухається. Вирішуючи питання про інтенсивність насильства, а отже і про інкримінування винному ч. 2 або ч. 3 ст. 206 КК, слід враховувати не лише характер і тривалість злочинних дій, а й індивідуальні особливості потерпілої особи (наприклад, малолітній або старезний вік, хворобливий стан).

Умисне вбивство, вчинене в процесі протидії законній господарській діяльності, потребує додаткової кваліфікації за відповідною частиною ст. 115 КК, а умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, — за ч. 2 ст. 121 КК. Інші різновиди умисного або необережного заподіяння шкоди тілесній недоторканості людини охоплюються ч. З ст. 206 КК.

Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 206 КК). "Під великою шкодою треба розуміти понесені потерпілим затрати чи недоодержані прибутки у великих розмірах внаслідок, наприклад, розриву існуючих ділових зв'язків з контрагентами, підриву ділової репутації, зменшення замовлень, позбавлення суб'єкта господарської діяльності права займатись певним видом діяльності (ліцензії) тощо" [17, с. 429].

Іншими тяжкими наслідками в плані відповідальності за ч. 3 ст. 206 КК України потрібно визнавати, зокрема, смерть або самогубство потерпілого або його близького, заподіянням їм тяжких тілесних ушкоджень, припинення діяльності підприємства. Психічне ставлення винного до інших тяжких наслідків може бути як умисним, так і необережним.

Висновки

Питання про визначення поняття господарських злочинів (злочинів у сфері господарської діяльності), їх родовий об'єкт та про класифікацію цих злочинів традиційно належать в юридичній літературі до числа дискусійних.

Теоретична значущість проблеми систематизації юридичних складів злочинів у сфері господарської діяльності сумнівів не викликає, як і думка про те, що докладний розгляд цієї проблеми може і повинен стати предметом окремих кримінально-правових досліджень.

Узагальнюючи думки багатьох науковців, можна визначити, що під злочинами у сфері господарської діяльності розуміють передбачені нормами розділу VІІ Особливої частини Кримінального кодексу посягання на порядок обігу грошей, цінних паперів, інших документів, на системи оподаткування, бюджетного і валютного регулювання, порядок переміщення предметів через митний кордон, порядок зайняття підприємницькою діяльністю, права і законні інтереси кредиторів і споживачів, добросовісну конкуренцію і антимонополістичну діяльність, а також на порядок приватизації.

Основним безпосереднім об'єктом злочину, відповідальність за який передбачена ст. 206 КК України, є свобода господарської діяльності. При вчиненні кваліфікованих видів злочину додатковими безпосередніми об'єктами можуть бути життя і здоров'я людини, відносини власності та ін.

З об'єктивної сторони злочин виражається в активних діях винного — протиправній вимозі:—

припинити займатися господарською діяльністю;—

обмежити господарську діяльність;—

укласти угоду, виконання якої може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права чи інтереси особи, що займається господарською діяльністю;—

не виконувати укладену угоду, що може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є спосіб вчинення злочину, який може виражатися в погрозі застосування насильства, пошкодження чи знищення майна , застосуванні насильства, пошкодженні або знищенні майна.

Суб'єктом злочину може бути будь-яка фізична особа, яка досягла 16-річного віку.

З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом і наявністю спеціальної мети - примусити особу перестати займатися господарською діяльністю чи обмежити її, або укласти будь-яку угоду, виконання якої може обмежити її законні права (інтереси).

Ч. 2 ст. 206 передбачає відповідальність за п'ять кваліфікованих, а ч. 3 — за п'ять особливо кваліфікованих видів протидії законній господарській діяльності, тобто за вчинення передбачених в ч. 1 дій: повторно; за попередньою змовою групою осіб; з погрозою вбивства чи нанесення тяжких тілесних ушкоджень; з застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя і здоров'я; якщо вони поєднанні з пошкодженням чи знищенням майна (ч. 2); вчинені організованою групою; вчинені службовою особою з використанням службового становища; із застосуванням насильства, небезпечним для життя чи здоров’я; якщо вони поєднані із завданням великої шкоди; у разі спричинення тяжких наслідків (ч. 3).

Проведене дослідження дозволяє дійти висновку про те, що законодавче забезпечення протидії злочинам у сфері господарської діяльності, зокрема, протидії законній господарській діяльності, на жаль, далеке від досконалості. По складу досліджуваного злочину в літературі спостерігається спектр думок, позицій, тлумачень, що свідчить про невичерпний потенціал для наукової діяльності, а це, однак, не може негативним чином не відбиватись на практиці застосування кримінального закону.

Використана література

Конституція України. Київ: Просвіта, 1996.

Кримінальний кодекс України / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Парламентське вид-во, 2001. — 144с.

Кримінальний кодекс України: