Контрольна робота з господарського права

Згідно ст. 5 Закону України "Про підприємництво" підприємницька діяльність здійснюється на основі таких принципів:

2. Правова основа, поняття та ознаки господарського договору

Право України регулює майнові господарські та інші відносини господарських суб'єктів з їх контрагентами завдяки застосуванню двох основних нормативно-правових категорій: договір та господарський договір. Це майнові договори.

Перша категорія - майновий договір - є загальною. Законодавчо майнові договори усіх видів врегульовано Цивільним кодексом (ст. 151-160).

У господарському праві категорія договір використовується у загальному і спеціальному значеннях.

Договір, який регулює ст. 153 Цивільного кодексу, у господарському праві означає будь-яку майнову угоду між двома або більше суб'єктами господарського права. Але з точки зору статутної діяльності господарського суб'єкта майнові договори є різні.

Наприклад, договір поставки підприємством продукції чи договір підряду на капітальне будівництво, з одного боку; договір купівлі-продажу підприємством меблів для офісу, канцелярських товарів та ін. - з іншого. Ці договори різні, оскільки одні регулюють основну статутну діяльність господарюючих суб'єктів, інші - обслуговуючу. Тому законодавець визначає і регулює договори про основну господарську діяльність суб'єктів окремою юридичною категорією - категорією господарського договору.

Термін господарський договір у право України введено Господарським процесуальним кодексом України, який регулює порядок розгляду і вирішення господарських спорів, тобто спорів між підприємствами, установами і організаціями, які виникають при укладенні та виконанні господарських договорів.

Як особлива категорія господарського законодавства і права України, господарський договір має певну правову основу.

Господарські договори в Україні регулюються:

а) загальними статтями цивільного кодексу про зобов'язання, договір, зобов'язання, що випливають з договору;

б) спеціальними статтями Цивільного кодексу про майнові відносини між суб'єктами (підприємствами, установами, організаціями). Це зокрема, відносини: по поставках продукції (товарів), по закупках сільськогосподарської продукції у товаровиробників, по капітальному будівництву, по перевезеннях вантажів і т.п.

Крім того, дані договори регулюються загальними законами про господарюючих суб'єктів.

Зокрема, згідно зі ст. 21 Закону України "Про підприємства в Україні" господарські відносини підприємства з іншими підприємствами і організаціями в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. У даному разі йдеться про господарські договори.

Господарські договори регулюються також законами України про окремі види господарської діяльності: інвестиційну, транспортну, зовнішньоекономічну тощо.

Значну групу складають нормативні акти колишнього Союзу РСР, які регулюють ті господарські договори, які повністю або частково не врегульвані законодавством України. Зокрема, це договори поставки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання; договори перевезення вантажів залізничним, морським і внутрішнім водним транспортом; частково-підрядні відносини у капітальному будівництві.

Із загальноправової точки зору господарський договір являє собою господарське правовідношення між двома і більше суб'єктами, змістом якого є їх договірні майнові зобов'язання діяти певним чином: прийняти або передати майно, виконати роботу, надати послуги і т. ін. Господарський договір - це регулятор конкретних (одиничних) господарських відносин між суб'єктами господарської діяльності, умови дії якого визначають самі ці суб'єкти.

Як спеціальна законодавчо-правова категорія господарський договір має особливі ознаки.

По-перше, господарське законодавство регулює даний договір як таку угоду, яка має визначену економічну і правову мету. Господарський договір завжди укладається з господарською (комерційною) метою для досягнення необхідних сторонам господарських і комерційних результатів. Це виробництво і реалізація продукції, виконання робіт і оплата їх результатів, надання платних послуг. Звідси господарські договори - це майнові договори, що обслуговують виробництво та господарський (комерційний) обіг. За критерієм мети господарські договори відмежовуються від інших договорів підприємств, установ і організацій, які не обслуговують виробництво і обіг, і є допоміжними.

По-друге, стосовно господарських договорів діють окремі правила щодо підстав їх укладення і змісту договірних зобов'язань. Законодавством про господарські договори встановлено, що ті з них, які спрямовані на забезпечення пріоритетних потреб України в продукції, роботах та послугах, укладаються на підставі відповідних державних замовлень. Юридичною особливістю в даному разі є те, що зміст господарського договору, який укладається на підставі державного замовлення, має відповідати цьому замовленню. В теорії такі договори визначаються як планові.

Зміст господарських договорів, які укладаються без державного замовлення, має відповідати господарським намірам і юридично вираженій згоді сторін. В теорії такі договори називають регульованими, тобто такими, що регулюються самими сторонами.

По-третє, закон обмежує коло суб'єктів, які можуть бути суб'єктами господарських договорів. Згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу та ст. 1 Господарського процесуального кодексу суб'єктами господарських договорів є організації - юридичні особи (підприємства, установи, організації), в тому числі колективні сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства, індивідуальні, приватні, спільні підприємства тощо.

Отже, господарський договір - це майнова угода господарюючого суб'єкта з контрагентом, яка встановлює (змінює, припиняє) зобов'язання сторін у сфері господарської і комерційної діяльності: при виробництві і реалізації продукції, виконанні робіт, наданні послуг.

Задача

До юридичної фірми звернувся громадянин з проханням