Курсова робота на тему:

“Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами”

ПЛАН

Вступ

Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами відноситься до злочинів, які направлені проти громадської безпеки.

Родовий об’єкт злочинів – громадська безпека. Громадська безпека як соціальна цінність, що перебуває під охороною закону, означає такий стан суспільних відносин, який характеризується відсутністю небезпеки для людей і матеріальних цінностей при поводженні з джерелами загальної небезпеки, здійсненні робіт підвищеної небезпечності.

Джерелами загальної (підвищеної) небезпеки є вибухові речовини, різні види зброї, бойові припаси. Неналежне поводження з цими предметами, порушення правил поводження з ними може викликати може викликати руйнування, спричинити шкоду особистим благам невизначеного кола людей – їх життю та здоров’ю, а також майну.

Більшість статей, що передбачають відповідальність за злочини проти громадської безпеки, мають бланкетні диспозиції для застосування яких необхідно звертатися до інших нормативних актів (законів, положень, правил, інструкцій тощо).

Злочини проти громадської безпеки у своїй більшості – це злочини з матеріальним складом. Їх об’єктивна сторона включає не лише дію чи бездіяльність, а й настання передбачених законом наслідків.

Суб’єктом злочинів проти громадської безпеки є, як правило, особа, якій на момент вчинення злочину 16 років.

Отже, злочини проти громадської безпеки – це суспільно небезпечні винні кримінально карані посягання на цю соціальну цінність, що виявляються в неналежному поводженні з джерелами загальної небезпеки .

У даній роботі ми розглянемо такий злочин проти громадської безпеки як незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами. Щоб краще зрозуміти склад цього злочину ми також розглянемо загальні поняття правопорушень та види правопорушень.

Поняття злочину у кримінальному праві

Люди в своїй діяльності здебільшого діють відповідно до норм закону. Поведінку, яка відповідає нормам закону, називають правомірною, тобто людина виконує все, що зобов’язана робити, і не робить того, що заборонено законом. На жаль, є й інші випадки.

Різновидність соціальних відхилень, яка зв’язана з відступленням від цілей, принципів права, може бути об’єднана поняттям протиправної поведінки.

Протиправна поведінка як вид правової поведінки є антиподом правомірної поведінки. Насамперед, слід зазначити, що протиправна поведінка здійснюється у сфері права, але, на відміну від правомірної поведінки, вона є не формою свободи, а формою несвободи чи свавілля. Протиправна поведінка, оскільки вона має антиправову природу, входить до механізму правового регулюван- ня тільки як юридичний факт, тобто як конкретна обставина. Під протиправною поведінкою розуміють поведінку людини, направлену проти інтересів суспільства в цілому, окремих його груп, конкретних людей, контролюючих його свідомістю і волею.

Протиправною поведінкою вважають поведінку, що характеризується порушенням норм права. Одним із видів такої поведінки і є правопорушення.

Кожне правопорушення – конкретне, оскільки його чинить конкретний індивідуальний або колективний суб’єкт у певний час, у певному місці.

Правопорушення - посягання не на закон, а на ті умови, які породили цей закон, на ті класові інтереси, які знайшли в ньому своє вираження, на ті суспільні відносини, які закріплюються і охороняються ним (правопорядок). Протиправність - юридичне вираження шкідливості правопорушень для інтересів пануючого класу чи всього народу.

Правопорушення - це соціально небезпечне або шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатного суб’єкта (фізична чи юридична особа), яке передбачене чинним законодавством і за нього встановлена юридична відповідальність. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави.-К.,1994.-С.133

Соціальна сутність правопорушення – нанесення шкоди тим особистим, груповим чи загальносуспільним інтересам, які юридично захищені державою.

Сутність – це головна, внутрішньо належна правопорушенню характеристика, яка дозволяє виділити його серед інших актів поведінки, вказує на його родові властивості і ознаки.

Злочинами визначаються правопорушення, з якими пов’язана найбільша небезпека для суспільства і особи, вони посягають на суспільний лад, власність, економічні, політичні, культурні і особисті права людини. Юридичним виразом особливої суспільної небезпеки злочинів є їх заборона кримінальним законом і застосування за їх скоєння кримінального покарання. У кримінальному законодавстві наведено вичерпний перелік злочинів.

Традиційно злочином визначається суспільно небезпечне винне діяння, що посягає на охоронювані кримінальним законом цінності і є забороненим під загрозою покарання. Котюк І.І. Основи публічного права України. – К.:Логос, 1998. – С.138

Офіційне поняття злочину дається у ст. 7 ККУ, згідно з якою “злочином визначається передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок. Не є злочином дія або бездіяльність, що хоч формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність не являє суспільної небезпеки.” Кримінальний Кодекс України.

Для того, щоб правопорушення вважалося злочином, воно повинно містити в собі такі ознаки: кримінальна протиправність; суспільна небезпечність; винність; караність.

Суспільна небезпека – оцінна категорія, що характеризується певними діями чи бездіяльністю, завдає шкоди чи створює загрозу спричинення такої шкоди об’єктам, що охороняються кримінальним законом.

Ступінь суспільної небезпеки визначається всією сукупністю ознак злочину: цінністю того блага, на яке посягає злочин; шкідливістю наслідків, що настають через учинення злочину; способи діяння; мотивами діяння, формою та ступенем вини.

Друга ознака злочину – кримінальна протиправність – указує, що лише діяння, прямо передбачене кримінальним законом як злочин, може вважатися