Під незаконним виготовленням холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових речовин розуміються умисні, без надання дозволу у встановленому законом порядку, дії по їх створен-ню, по відновленню віражених уражаючих властивостей чи переробленню будь-яких предметів, у результаті чого вони набувають властивостей холодної чи вогнепальної зброї, бой-ових припасів або вибухових речовин. Це, зокрема, перероб-лення ракетниці, стартового, будівельного чи іншого пістолета, виготовлення обрізу із мисливської, в тому числі гладкоствольної рушниці, виготовлення вибухових пристроїв з використан-ням будь-яких компонентів, що самі по собі не є вибуховою речовиною чи боєприпасом, але в результаті чого вони набу-вають характерних властивостей вогнепальної зброї, бойових припасів чи вибухової речовини.

Незаконний збут холодної чи вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибу-хових речовин — це умисна, поза встановленим порядком, дія по їх передачі іншій особі шляхом продажу, обміну, да-рування, оплати за борг тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення однієї із зазначених дій.

г) Суб'єктивна сторона

Суб'єктивна сторона даного злочину— прямий умисел.

У теорії кримінального права під суб'єктивною стороною розуміють внутрішнє, психічне відношення особи до скоєного нею діяння. До ознак, що становлять суб'єктивну сторону злочинів, відносяться вина (у формі умислу або необережності), мотив і мета злочину.

Законодавець у числі основної ознаки суб'єктивної сторони даного злочину називає лише вину. Злочини, пов’язані із незаконним поводженням зі зброєю, можуть скоюватися лише умисно.

У юридичній літературі одностайно висловлюється думка, що мета і мотив для кваліфікації даного виду злочину значення не мають. Само собою зрозуміло, що коли відношення предмета до зброї не викликає сумніву і це розуміє особа, винна, наприклад у незаконному виготовлені, мотив і мета залишаються за межами складу злочину і можуть бути зараховані судом лише при визначенні міри покарання. Умисел являючись неодмінною ознакою такого діяння, передбачає у якості інтелектуальної основи розуміння суспільної небезпечності злочину, а таке розуміння можливе лише тоді, коли винна особа розуміє, що має справу саме із зброєю.

Однак, коли такої ясності немає і зовнішні якості предмета сумнівні у змісті віднесення його до зброї, правильна оцінка суб’єктивного критерія (поряд із об’єктивним) дуже важлива і може суттєво вплинути на рішення питання про відповідальність за даний злочин.

Розуміння особою ознак предмету, а саме, що він скоює злочинні діяння по відношенню саме до зброї, має суттєве значення для питань кваліфікації.

У наш час отримали широке розповсюдження факти затримання громадян із різноманітними ножами, частіше всього імпортного виробництва, які куплені ними у магазинах у вільному продажу. Спеціалісти після відповідних досліджень дають висновок про те, що за своїми уражуючими якостями дані ножі відносяться до холодної зброї. На практиці це розцінюється у ряді випадків як підстава для притягнення таких осіб до відповідальності у тому числі і кримінальної.

У таких випадках, необхідно виходити із того, що ці предмети конструктивно схожі зі зброєю і сертифіковані як сувенірні вироби. Громадяни, що придбали такі ножі, не мають умислу на придбання холодної зброї з порушення встановлених правил. Тому підстав для притягнення їх до відповідальності немає. Однак слід визнати, що органи міліції мають право поставити питання про заборону продажу таких предметів у силу їх якостей і вилученні їх з обігу, оскільки неконтрольоване носіння таких ножів складає загрозу суспільної безпеки.

Суб'єкт злочину — особа, якій виповнилось 16 років.

Висновки

В даній роботі було розглянуто основні положення категорії правопорушення, з’ясовано причини їх виникнення.

1. Злочини і інші правопорушення негативно впливають на розвиток суспільства. Злочинність і інші правопорушення об’єктивно гальмують поступовий розвиток нашого суспільства, подальше вдосконалення суспільних відносин. Злочинність та її прояви як діяльності, спрямована на протизаконне задоволення потреб певної частини суспільства за рахунок інтересів більшості його членів.

Правопорушення, взяті в сукупності на відповідному відрізку часу і конкретному суспільстві, завжди відрізняються значною різноманітністю як за ступенем суспільної шкідливості, так і за психологічними, соціальними і юридичними ознаками. Але разом з тим в походженні, причинах і подальшій історичній долі вони мають загальні риси, що дало можливість вивчити не тільки окремі види правопорушень, але і всю їх сукупність, проаналізувати причини і умови, які сприяють їх здійсненню, розробити системи заходів боротьби з ними. Викорінення злочинності – це більш складне завдання, ніж викорінення всіх інших правопорушень;

2. Злочини, як найбільш суспільно небезпечні діяння мають порівняно меншу латентність, здійснюються незначною кількістю осіб, викликають активну протидію правоохоронних органів і негативну оцінку всіх членів суспільства.

Що стосується інших видів правопорушень, то вони складають великий масив і латентність, не завжди отримують негативну оцінку і часто не передбачають відповідальності;

3. В роботі звернуто увагу на необхідність активізації дослідження про правопорушення і відповідальність в галузевих науках; поки найбільшу розробку ці питання отримали в кримінології;

4. Багаточисельність причин, умов правопорушень роблять їх важко аналізуючими. Докладний аналіз можливий в ряді робіт, спеціально присвячених окремим видам правопорушень в різних областях народного господарства і в галузях законодавства. Економіка повинна бути моральною, розвиток економіки – не самоціллю, а засобом прогресу особистості і суспільства;

5. В роботі визначено причини, які призвели до погіршення кримінальної ситуації в Україні, а саме: безробіття, складні економічні умови життя, низький рівень правової культури, падіння