Більшість диспозицій статей, що встановлюють відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності, є бланкетними, тому встановлення ознак об”єктивної сторони цих злочинів передбачає звернення до низки законодавчих та інших нормативних актів інших галузей права – наприклад, підприємницького, банківського,митного, податкового, валютного тощо.

Суб”єктивна сторона злочинів, які вчиняються у сфері господарської діяльності, характеризується виключно умисною формою вини. Обов”язковою ознакою суб”єктивної сторони деяких складів злочинів є наявність мотиву та мети. Так, відповідальність за розголошення комерційної таємниці настає тільки тоді, коли це діяння вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів. Умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, утворять злочин за наявності спеціальної мети – розголошення чи іншого використання таких відомостей.

Суб”єктами злочинів у сфері господарської діяльності можуть бути особи, які досягли 16-річного віку. На підставі прямої вказівки закону суб”єкт деяких злочинів – спеціальний (службова особа, платник податків, засновник, власник суб”єкта господарської діяльності та інші).

З”ясування зазначених об”єктивних та суб”єктивних ознак дозволяє сформулювати поняття злочинів у сфері господарськлї діяльності. Це умисне діяння(дія або бездіяльність) у сфері господарської діяльності, що заподіює шкоду суспільним відносинам, які складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів, робіт і послуг.

Залежно від безпосереднього об”єкта посягання, злочини, які вчиняються у сфері господарської діяльності, можуть бути таких видів:

2. Класифікація відповідальності

Відповідальністю є застосування до правопорушника встановлених законом або договором санкцій, внаслідок чого він зазнає майнових втрат.

Види господарсько-правової відповідальності розрізняють залежно від видів господарських правопорушень і санкцій, встановлених за ці правопорушення. За цим критерієм у теорії господарського права розрізняють:

Відшкодування збитків як вид відповідальності різнобічно врегульовано законом. По-перше, визначено юридичні підстави його застосування: “В разі невиконання або неналежного виконання зобов"я”ання боржником він зобов"язаний відшкодувати кредиторові завдані ним збитки”(ч.1 ст. 203ЦК). По-друге, визначено види втрат кредитора, які визначаються як збитки. Це витрати кредитора; втрата або пошкодження його майна; доходи, які він одержав би, якби боржник виконав зобов”язання (ч.2 ст. 203 ЦК). По-третє, законодавець застосовує офіційне тлумачення збитків та певні способи визначення їх нього розміру.

Штрафні санкції. Штрафна господарсько-правова відповідальність відрізняється від відшкодування збитків насамперед тим, що вона виконує каральну або дисциплінуючи функцію. Господарське законодавство встановлює штрафну відповідальність щодо тих видів господарських правопорушень, за вчинення яких до суб”єктів господарських відносин доцільно застосовувати штрафні (каральні) економічні санкції. Розмір цієї відповідальності загалом залежить від ступеня серйозні господарського правопорушення, а не суми завданого кредиторові збитку. Крім того, штрафна відповідльність може застосовуватися “понад завдані збитки”, якщо законом або договром не встановлено інше.

Загальне поняття штрафів як відповідальності у господарських відносинах визначає законодавець. Згідно зі ст. 179 ЦК “штрафом визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов”язання, зокрема в разі прострочення виконання”.

Закон розрізняє три види штрафних економічних санкцій: штраф у власному розумінні, пеню та неустойку.

Неустойка. Її розмір визначається законом або договором у процентному відношенні до суми невиконаної частини зобов”язання. Неустойка застосовується, як правило, як штрафна санкція у разі прострочення виконання майнових зобовв”язаннь (поставка, купівля-продаж, міна, тощо).

Пеня як штрафна економічна санкція застосовується в основному в разі прострочення виконання грошових зобов”язань суб”єктами господарської діяльності.

Особливістю пені є те, що вона встанволюється у процентному відношенні до простроченої суми, причому за кожний день прострочення, доки зобов”язання не буде виконано( ст. 214 ЦК).

Оперативно-господарські санкції за своєю спрямованістю поділяються на два види. До першого належать санкції, спрямовані на одностороннє припинення правовідносин в інтересах сторони, чиї права порушено. Другий вид оперативних санкцій становлять ті, що спрямовані на зміну правовідносин (переведення несправного платника на акредитивну форму розрахунків чи на попередню оплату праці).

Конфіскація – це безоплатне вилучення у дохід бюджету майна (коштів) суб”єкта господарювання – правопорушника у випадках, прямо передбачених законом.

Господарсько-адміністративний штраф – це грошова сума, що сплачується до державного бюджету суб”єктом господарювання – правопорушником у передбачених законом випадках.

Господарсько-організаційні санкції – це передбачені законом заходи організаційного впливу (обмеження) суб”єкта господарювання, що їх застосовують компетентні державні органи у разі порушення ним приписаних законом умов здійснення господарської діяльності.

До них належать:

Планово-госпрозрахункові (оціночні) санкції – це передбачені чинним законодавством заходи екорномічного впливу на господарюючого суб”єкта у зв”язку з порушенням ним планових нормативів і планових завдань.

Що стосується кримінального законодавства, то покаранням за злочин