Робота на тему:

Право в громадянському суспільстві

ПЛАН

Вступ

Громадянське суспільство не можна представити як щось таке, що існує та функціонує незалежно від держави. Світосприйняття та свідомість громадян у значній мірі залежать від їх відносин з державою, від того, який вплив мають вони на розвиток своєї країни. Події у нашій державі свідчать, як складно формувати демократичне мислення, світогляд, звикати до іншої ідеології, сприймати поняття, які мають відношення до становлення справжньої правової держави, коли протягом десятиріч тоталітарний режим викорінював усі зародки вільної думки.

Тепер, в умовах становлення правової держави, важливо мати вірне уявлення про те, що все ж таки являє собою демократичний лад. Саме тому, пам’ятаючи, що істина дається лише тому, хто здатен уважно розглянути думки та твердження досвідчених спеціалістів, приступимо до вивчення цієї проблеми.

Ми є свідками й учасниками творення новітньої Української держави. Більш як тисячолітній досвід суспільної та політичної консолідації українського народу лягає в фундамент розбудови в нашій країні правової держави.

Право покликане бути інструментом духовного оздоровлення українського суспільства. Саме існування норм, які гарантують права особи, родини (сім’ї), нації, реалізації цих норм у суспільній практиці сприятимуть появі почуття безпеки, захищеності, стимулюватимуть розвиток відчуття волі, свободи як окремої людини, так і всього українського народу. Водночас лише свобода особи породжує свободу народу, а ця остання дає змогу і народу і окремій особі відчувати себе рівними серед інших людей і народів.

Україна прагне увійти в європейську і світову спільноту. Обов’язковими умовами такого входження є економічна, політична і культурна інтеграція. Проте без волі і свободи для індивіда і народу жодний з напрямів інтеграції є недоступний, а сама інтеграція стає нездоланним бар’єром.

Механізмом, який повинен реалізувати право, є держава. Сучасна Українська держава ще далека від досконалості, але вона формується на правильних теоретичних і правових засадах:

вона відділена від громадянського суспільства;

підставою для функціонування держави загалом і окремих її органів є право;

головними цілями її є захист прав особи, родини (сім’ї), нації;

вона повинна бути демократичною; органи влади мають формуватися гласно та бути підконтрольні народові;

свої повноваження держава реалізує не лише через примус, а й через силу громадської думки;

органом держави, який забезпечує справедливість і дає змогу захистити своє право, є гласний, високопрофесійний, сформований демократичним шляхом суд;

Українська держава повинна синтезувати досвід творення держави і права всіх минулих поколінь протягом тисячолітньої історії.

Тому власна держава і право для українського народу є не лише головною метою, а й найвищою цінністю. Усвідомлення її є запорукою вдосконалення і розвитку кожного зокрема і всіх громадян України разом.

Розділ І. Поняття та концептуальні засади розвитку громадянського суспільства

1.1. Сутність та зміст поняття «громадянське суспільство»

Дух і буква Конституції України спрямовані у своїй узагальненості на забезпечення розбудови Української держави як соборної, демократичної, соціальної і правової, від так - на роздержавлення та відродження українського громадянського суспільства, що мас тісний взаємозв'язок з державою, політичною сферою життя людей як публічних суб'єктів (громадян). Йдеться про суспільство, де особистість є метою, принципом (а не засобом) організації суспільного виробництва, державного устрою й управління, де людина з її законними правами і свободами розглядається осердям економічної, політичної, юридичної та інших соціальних систем, де закони держави мають бути гуманними й правовими, тобто діяти заради потреб та інтересів людини та суспільства в цілому (а не навпаки людина заради того чи іншого юридичного акта). «Не людина для держави, а держава для людини» — це один з головних принципів побудови і функціонування громадянського суспільства в Україні, який, до речі, знайшов своє юридичне закріплення в Конституції України. «Права і свободи людини та їх гарантії, - сформульовано в частині 2 статті 3, — визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність».

Якщо виходити з того, що головною дієвою особою суспільства є конкретна людина, індивід, то громадянське суспільство можна визначити як певну сукупність суспільних відносин і відповідних їм формальних та неформальних соціальних інститутів, що опосередковують приватне життя людини, сприяють задоволенню її приватних потреб та законних інтересів і прав в межах публічних потреб, інтересів, цілей. Саме таке розуміння дозволяє зробити ряд висновків.

По-перше, громадянське суспільство формується там і тоді, де і коли виникає комбінація економічних, релігійних, світоглядних, політичних, державних, юридичних тощо умов і чинників, яка (комбінація) утворює передумови перетворення соціального статусу людини на правовий статус особистості, вільної і рівної іншим особистостям, які володіють фундаментальними невід'ємними правами.

По-друге, громадянське суспільство і демократичний режим організації й управління цим суспільством не обов'язково передбачають одне одного.

Громадянське суспільство в Україні має розглядатися як форма і спосіб пе-ретворення людини не просто в особистість (приватну особу), а у сенс соціаль-ного, зокрема правового, прогресу. Виробництво, економіка, політика тощо, всі сфери суспільства мають набути виразної соціальної спрямованості. Вищим регулятором суспільного життя поряд з правовим законом мають стати культу-ра, серед неї політична, правова, моральні норми й цінності життя, такі ж дина-мічні явища, як і явища сфери матеріального виробництва, хоча класики марк-сизму додержувалися іншої точки зору. У своєму видатному творі «Німецька ідеологія» К. Маркс і Ф. Енгельс, зокрема, зазначали, що у моралі, релігії тощо як різновидів ідеології і відповідних їм форм свідомості нема історії і розвитку. Своє мислення і продукти цього мислення люди розвивають відповідно до сво-го матеріального виробництва і матеріального спілкування.

Природні права і свободи людини мають