Відповідно до вимог правової державності у сучасних демократичних дер-жавах знайшов свій розвиток такий юридичний інститут як органи конститу-ційного контролю, головним завданням яких є судова охорона конституції, зо-крема гарантування, забезпечення реалізації принципів верховенства права і верховенства конституції в системі законів та інших нормативно-правових ак-тів, її прямої, безпосередньої дії в діяльності суб'єктів суспільних відносин на всій території держави6.

Отже, у змісті ідеї правової держави можна виокремити такі два аспекти: по-перше, свободу людини, утвердження і забезпечення якої становить осердя обов'язків держави; по-друге, обмеження правом необгрунтованих, незаконних з боку держави інтересів, правомочностей щодо прав і свобод людини і гро-мадянина.

Що ж до зміни змісту ідеї правової держави і її реалізації в практиці розвит-ку державотворення, то, як видається, це крок, який було зроблено в процесі за-хисту свободи особистості від свавілля держави. Маємо на увазі, що цей захист стає справою публічною, а не приватною. Утвердження і забезпечення закон-них прав і свобод людини на підставі права повинен здійснюватися не тільки в інтересах самої людини, а в інтересах суспільства в цілому. Держава за свою дія-льність має відповідати як перед окремою особистістю, так і в цілому перед сус-пільством, що передбачає спеціальну правову процедуру. Захист свободи вол людини стає загальним благом.

Нині, на початку XXI століття та етапі вже десятої річниці незалежності України, явним стає той факт, що жодна з окремо взятих соціально-гуманістич-них характеристик відомих прав людини сама по собі не може забезпечити гідне існування людини в суспільстві, реалізацію її природних прав і свобод. Все зрозумілішим стає те, що всі права і свободи людини взаємопов'язані з її потребами та інтересами, і тому, поки первинні потреби не будуть задоволені, реалізації особистістю своїх невідчужуваних прав у більш високій сфері завжди становитиме привілей небагатьох. Названі та інші критерії пов'язані між собою і становлять комплексну ознаку — «людський вимір» сучасного соціокультурного розвитку конкретно-історичного громадянського суспільства і відповідної йому форми існування держави.

Відбулися певні зміни в усвідомленні ролі держави в сучасному світі суспільних відносин. На противагу первісним задумам буржуазних ліберальних ідеологів, які відстоювали принципи абсолютної свободи особистості від держави, абсолютного права приватної власності і повної свободи конкуренції, не припустимості державного втручання у процес перерозподілу власності та ресурсів усередині країни і безмежної, абсолютної свободи державної волі у між народних відносинах і стосунках, модель правової держави, як вже мовилося раніше, означає її активну позицію у процесі юридичного регулювання суспіль них відносин. Йдеться передусім про соціальний захист особистості, забезпечення гармонізації публічних і приватних інтересів суспільства, гарантуванні прав і свобод людини і громадянина, розуміння участі держави у міжнародних відносинах як форми реалізації суверенних прав держави, її державного суверенітету тощо. Активна позиція держави у процесі юридичного регулювання матеріальних і духовних відносин громадянського суспільства не тільки не виключає, а й передбачає державне визнані всезагальні приватно-правові засади Тобто, неприпустимість свавільного втручання держави, її органів та посадови осіб у приватно-правові відносини громадян та приватних юридичних осіб (з, умови, що вони не виходять за межі закону); юридичну рівність, вільне волевиявлення, майнову самостійність та свободу договорів учасників господарських (у широкому розумінні) відносин; здолання незаконного позбавлення прав власності; судовий захист майнових і особистих немайнових прав та інтересі фізичних і юридичних осіб у разі 'їх порушення тощо. По суті це характеризує правову державу як одне з великих досягнень людської цивілізації, органічно пов'язаних з появою «першого покоління» прав людини — громадянських і політичних.

2.2. Характеристика соціальної, правової держави

Сучасний світовий розви-ток суспільних відносин свідчить про важливу тенденцію: поступовий перехід від ліберальної до соціальної демократії. В сучасному світі спостерігається параоксальне переорієнтування різних соціально-економічних і політичних сис-тем у визначенні відносин між суспільством і державою,