пояснюється той факт, що активізація законодавчої діяльності в останні роки не призвела до стабілізації суспільно-політичної, особливо економічної, ситуації в Україні, дієвого захисту громадян.
Висновки
Система захисту прав і свобод людини і громадянина в нашій країні знахо-диться у стані свого становлення. Лише формується механізм забезпечення прав і свобод людини як єдине, цілісне і якісно самостійне явище правової сис-теми України, що має функціонувати у фактичному соціальному макросередовищі, в якому по суті здійснюється забезпечення прав і свобод людини і грома-дянина (загальносоціальні умови реалізації, охорони і захисту прав і свобод). Інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини тільки-но розбудовується.
Поряд з цим спостерігаються багаточисельні порушення конституційних прав людини і громадянина, зростання злочинності, правової і соціальної неза-хищеності населення тощо. Незалежно від чинності Закону України «Про адво-катуру» від 19 грудня 1992р. до сьогоднішнього дня не визначені найважливіші питання щодо діяльності як самої адвокатури, так і звернень громадян до адво-катів за захистом своїх прав. Більш того, нині намітилися певні тенденції поста-вити цю професійну правозахисну організацію України під державний конт-роль, що не може не відбитися негативно на реалізації ст. 59 Конституції Украї-ни і виконанні адвокатами конституційне визнаної правозахисної функції. Це надає додаткові підстави для поширення недовіри громадян до владних струк-тур і їх діяльності, що в свою чергу обумовлює нагальність пошуку шляхів, форм і методів зменшення, розв'язання зростаючого конфлікту між державою та сус-пільством. Йдеться не про ліквідацію його повністю, бо це принципово є немо-жливим, а саме зняття загострення. Реалістичний підхід до розв'язання проб-леми сучасного взаємозв'язку держави та суспільства передбачає розроблення правових норм і процедур налагодження взаєморозуміння між зазначеними сторонами політичних відносин за умови взаємного визнання ними повної легітимності обох сторін.
Практика еволюційного відродження і становлення в Україні громадянсь-кого суспільства і формування відповідної йому соціальної, правової держави потребує обов'язкового наукового забезпечення і супроводження. Тому перед вченими України постає сьогодні низка актуальних завдань, які необхідно ви-рішити в першу чергу. До них, зокрема, можна віднести такі завдання:
1. Систематизувати на основі конструктивного порівняльно-критичного аналізу існуючі концепції соціальної, правової держави, які висувались у різні історичні періоди. На цій науково-інформаційній базі має бути розроблена методологія досліджень закономірностей становлення, функціонування і розвитку демократичної, соціальної, правової держави у сучасній Україні.
2. Провести на нових методологічних засадах дослідження сучасного стану і тенденцій розвитку суспільного ладу і державного устрою України. З цією метою визначити конкретні аналітичні завдання і напрями, реалізація яких сприятиме отриманню нових знань, необхідних у процесі формування соціальної, правової держави в Україні, що повинна гарантувати законні інтереси тих осіб, які в силу тих чи інших причин опинилися в скрутному становищі.
3. Розробити науково обгрунтовані пропозиції відносно конкретних шляхів практичного вирішення вказаних у попередньому пункті завдань і напрямів, пов’язаних із формуванням соціальної, правової держави в Україні. Ці пропозиції мають включати в себе методологічні матеріали щодо різкого підвищення питомої ваги всіх суб’єктів господарювання в загальному обсязі власності в Україні; рекомендації і проекти нормативних актів з питань, пов’язаних з роздержавленням майна, організацією державного управління народним господарством, які мають реально забезпечити перетворення колишніх найманих робітників у справжніх власників майна приватизованих економічних структур, що мають функціонувати під захистом держави.
4. Виходячи зі статусу особи в демократичному, громадянському суспільстві, необхідно провести соціальну експертизу відповідності законодавства України щодо прав і свобод людини і громадянина міжнародним стандартам і, крім цього, дати експертну оцінку того, як Україна дотримується ратифікованих нею міжнародних норм у галузі захисту прав людини.
Серед сформульованих вище завдань особливої уваги заслуговує аналіз заходів державного характеру, що повинні сприяти ринковій трансформації економіки, розвиткові цивілізованого підприємництва, відродженню громадянського суспільства. Щодо національного підприємництва, необхідно виходити з методологічної позиції, яка має стати однією з аксіом сучасної державної, зокрема економічної, ідеології: визнання підприємництва як абсолютно необхідної, центральної ланки політики ринкової трансформації економіки, без якої немає і не може бути в принципі дійсно ринкових відносин, і, відповідно, змішаної соціально спрямованої економіки. Більш того, без розвиненого підприємництва немає і не може бути сталого середнього класу, громадянського суспільства, соціальної, правової держави, реальної демократії. Вони можуть перетворитися лише в тимчасові декларативні політичні гасла, які з часом поступляться тенденції авторитаризму, механізм якого відповідає розподільній економіці.
Література:
Науково-практичний коментар Конституції України. К., 2000 р.
Авер’янов В. Забезпечення прав і свобод людини – пріоритетна орієнтація адміністративної реформи в Україні./ Юридичний вісник. – 2000 р., № 2.
Авер’янов В. Реформування українського адміністративного права: черговий етап. / Право України. – 2000 р., № 7.
Алексеев С. С. Теория права. М., 1993 г.
Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. М., 1999 г.
Аннерс Э. История европейского права. М., 1996 г.
Аристотель. Метафизика // Сочинения: в 4-х томах. – Т. 1 – М., 1976.
Аристотель. О душе // Сочинения: в 4-х томах. – Т. 1 – М., 1976.
Аристотель. Политика // Сочинения: в 4-х томах. – Т. 1 – М., 1983
Бабкін В.Д. Україна на шляху до громадянського суспільства та соціально-правової держави. // Громадянське суспільство і підприємництво в Україні: проблеми і шляхи становлення. – Зб. наук. праць. – К., 1996 р.
Бабкін В.Д. Соціальна держава та захист прав людини. // Правова держава. Щорічник наук. праць. – Вип. 9., К., 1997 р.
Бабкін В.Д. Конституційні засади соціальної держави України. // Правова держава. Щорічник наук. праць. – Вип. 11., К., 2000 р.
Бабкін В.Д., Горбатенко