Уявлення про громадянське суспільство як зв'язок і взаємодію окремих осіб через систему потреб та розподіл праці, форму спілкування на певному сту-пені розвитку продуктивних сил дістали розвиток в працях ряду мислителів, се-ред них К. Маркс і Ф. Енгельс. Фундатори марксизму розглядали громадянське суспільство — істинним вогнищем та ареною всієї історії.

У наш час категорія «громадянське суспільство» є ключовою в досліджен-нях про відкрите суспільство, про механізм дійової політичної і економічної де-мократії, захист прав людини. Така позиція, як видається, відбиває багатомірну природу суспільного буття і заперечує традиційний марксистський погляд на громадянське суспільство виключно як на «царство економічних відносин», сферу матеріального спілкування індивідів, що охоплює тільки комерційне й промислове життя певного ступеню розвитку продуктивних сил.

Категорія «відкрите суспільство» поєднує у собі багато ознак як громадян-ського суспільства, так і правової держави. Серед них відзначимо «відкритий» характер його організації, де кожна людина є вільною у поведінці і зобов'язана приймати власні, самостійні рішення; відкритому суспільству притаманна віра в людину, в егалітарну справедливість, у людський розум; воно гарантує людям безпеку і свободу, панування демократичного гуманного закону. Безумовно, констатує Карл Поппер, у наш час ці суспільства ще далеко не досконалі, в них існують злочинність, зловживання свободою ринку, однак, незважаючи на по-дібні недоліки, вони значно кращі, більш вільні, значно чесніші й більш справедливі порівняно з усіма так званими закритими суспільствами. І, «...якщо ми ба-жаємо залишитися людьми, — пише учений, — то перед нами лише один шлях — шлях у відкрите суспільство. Ми повинні продовжувати рухатися у невідомість, невизначеність і загрозу, використовуючи наш розум, щоб планувати, наскіль-ки це можливо, нашу безпеку й водночас нашу свободу» / № 38. С. 146/.

Політологічна спадщина, а також наукові розробки сьогодення дозволяють визначити такі основні риси громадянського (відкритого) суспільства:—

свобода та ініціативність особи, які спрямовані на задоволення розумних потреб членів суспільства без шкоди його загальним інтересам; визнання не-від'ємних індивідуальних прав людини і громадянського стану. Людина є одно-часно приватною особою і громадянином;—

розвиток суспільних відносин у відповідності з фундаментальним прин-ципом кантівської філософії, згідно з яким людина завжди повинна розглядати-ся як мета і ніколи як засіб;—

ліквідація відчуженості людини стосовно соціально-економічних струк-тур і політичних інститутів, реальне забезпечення здійснення принципу рівних;—

послідовний захист прав і свобод людини і громадянина, де громадянсь-ке суспільство може діяти як сила, незалежна від держави;—

власність як основа ініціативної, творчої підприємницької діяльності. Тільки володіючи власністю людина може бути справді вільною, ініціативною особистістю;—

духовність життя суспільства, в основі якого визнання гуманістичних та демократичних за своєю суттю загальнолюдських цінностей;—

існування так званого «середнього класу» як соціальної бази громадянсь-кого суспільства;—

відсутність жорсткої регламентації з боку держави приватного життя чле-нів суспільства, існування розвинутої соціальної структури, яка гарантує задо-волення різноманітних інтересів різних груп і верств населення;—

активна участь у суспільному житті недержавних самоврядних людських спільностей (сім'я, кооперація, господарські корпорації, громадські організа-ції, професійні, творчі, спортивні, етичні, конфесійні та інші об'єднання); на-явність суспільних рухів і організацій різноманітних видів, які намагаються під-тримати своє існування й досягти своїх корпоративних цілей;—

визнання і матеріалізація ідеї верховенства Права, поділ права на публіч-не та приватне, де основними ознаками останнього є орієнтація на людину-власника, рівний правовий статус у цивільних відносинах інтересів державних орга-нів, громадських структур та громадянина, детальне регулювання різноманіт-них видів відносин у сфері підприємництва, ринкового господарювання, розви-ток орієнтованих на регулювання підприємницької діяльності нових галузей приватного права (підприємницьке, банківське, вексельне і т. ін.) тощо.

Зауважимо, що громадянське суспільство не є простим додатком до еконо-мічної або політичної систем, зокрема держави, воно — арена діяльності різно-манітних соціальних структур, кожна з яких намагається захищати загальні, корінні інтереси певного соціального угруповання, взаємодіючи з державою. Сукупне співіснування, взаємодія цих різних суспільних сил, побудовані на принципі конкуренції, стримують будь-які спроби монополізації політичного, духовного або інтелектуального впливу однієї, чиєї б то не було, панівної волі та ідеології, що притаманне тоталітарній державі. Практична реалізація принципу конкуренції (в економіці, політиці та ідеології) як рушійної сили соціального прогресу саме і стає можливою за допомогою громадянського суспільства, яке, в свою чергу, є результатом еволюційного становлення, функціонування й роз-витку соціальної конкуренції.

Що ж до взаємодії громадянського суспільства і держави, то вона має забез-печуватися політичною діяльністю різних соціальних структур, суб'єктів цієї діяльності. Йдеться, зокрема, про політичні партії, громадські об'єднання, гру-пи за інтересами, засоби масової інформації, профспілки тощо. Вони можуть знаходитись в опозиції до державної влади чи висловлювати свою позицію що-до державної, зокрема правової, політики суспільного розвитку. Саме завдяки цим структурам здійснюється постійний зворотний зв'язок між суспільством і державою, який відіграє важливу корегуючу роль у функціонуванні всієї політичної системи суспільства.

Саме ці та інші соціальні структури здатні формувати і репрезентувати перед державою зорганізовані інтереси та забезпечити ефективний діалог з державою з метою їх захисту.

Держава підпорядковується задачі служіння громадянському суспільству і спрямовує свою діяльність на забезпечення рівних можливостей для всіх людей як основи соціальної справедливості. Щодо правового регулювання в громадянському суспільстві, то воно має здійснюватись в межах, визначених Основним Законом держави, і спрямовуватися на забезпечення законних інтересів, прав і свобод людини.

1. 2. Перспективи становлення громадянського суспільства в Україні

Після розвалу Союзу та