Принцип верховенства права та його закріплення в Конституції України

Зміст

1. Розбудова правової держави в Україні та принцип верховенства права

Метою створення правової держави в Украї-ні є забезпечення цивілізованого функціонування і розвитку громадянського суспільства.

Концепція правової держави в сучасних умо-вах — це не лише проголошення основних принци-пів і рис, що складають теорію такої держави, а й необхідність реального формування нових соціаль-но-політичних інститутів, котрі замінили б існуван-ня закритої авторитарної політичної системи від-критою демократичною системою, яка діяла б на засадах панування права (правового закону) в су-спільстві.

Правова держава нині розглядається як держава, в якій виключно юридичними засобами забезпечую-ться зверхність права, реальне здійснення, охорона, захист і поновлення порушених прав громадян, вза-ємна відповідальність держави та особи, контроль і нагляд за утворенням і застосуванням юридичних законів. Метою створення правової держави в Украї-ні є забезпечення цивілізованого функціонування і розвитку громадянського суспільства.

Отже, правова держава може розглядатись як політико юридична форма організації суспільного життя, що належить до таких фундаментальних соціальних цінностей, як права людини і громадянина, конституціоналізм, демократія і тощо.

Основними рисами правової держави вважають:

зверхність і панування правового закону;

постійне утвердження суверенітету народу як єдиного джерела державної влади;

здійснення поділу влади на законодавчу, вико-навчу, судову;

забезпечення прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина, виконання ними своїх обов'язків перед іншими людьми, державою і громадянським суспільством;

врегулювання взаємовідносин між особою та державою на засадах дозволеності особі робити все, що прямо не заборонено законом, а держав-ним органам — тільки те, що прямо дозволено законом;

взаємну відповідальність між особою та держа-вою, відповідальність держави перед особою і громадянським суспільством за свою діяльність;

ефективну організацію контролю й нагляду за здійсненням законів і режиму законності.

Конституція та закони, як відомо, — це норма-тивні акти вищої юридичної сили. Але таке визна-чення законів є формальним. Дуже важливе значен-ня має зміст законів, який повинен бути демокра-тичним, тобто захищати права і свободи людини, бо в протилежному разі законність як така може виявитися притаманною антидемократичним режимам.

Демократизм змісту законів та утвердження суве-ренітету народу як єдиного джерела влади знахо-дить відображення в концепції зверхності парламен-ту. Тільки парламент, як представницький орган, обраний народом, має право приймати закони й контролювати їх виконання, а також є єдиним державним органом, що має право говорити й діяти від імені всього народу.

Важливе значення для утвердження правової дер-жави має принцип поділу влади. Чітке розмежуван-ня законодавчих і виконавчих функцій в Україні проводиться на основі чинної Конституції України (ст. 6). Усі закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України, тобто в Україні діє принцип верховенства правового закону (ст. 8). Зміст і спрямованість діяльності держави визначають права людини та гарантії їх здійснен-ня, а забезпечення та утвердження прав людини є головним обов'язком держави (ст. 3). Права людини проголошуються як невідчужувані й непорушні (ст. 21). Конституція закріплює правовий порядок арештів і тримання під вартою за вмотивованим рі-шенням суду і тільки на підставі та в порядку, вста-новлених законом (ст. 29). Людині забезпечується відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи безді-яльністю державних органів, органів місцевого са-моврядування, їх службових і посадових осіб під час здійснення ними своїх повноважень, коштом цих ор-ганів (ст. 56). Нормативні акти, що визначають пра-ва та обов'язки громадян, мають бути доведені до ві-дома населення в установленому законом порядку (ст. 57). В разі невідповідності будь-якого закону, указу Президента чи постанови Кабінету Міністрів України Конституційний Суд України зобов'язаний визнати названі акти неконституційними, що тягне за собою втрату ними юридичної сили.

Отже, спираючись на норми, закріплені в Консти-туції України, можна зробити висновок, що Україна є правовою державою. Але чи можна говорити про те, що в країні існує правова держава, якщо не за-безпечено гарантій реалізації прав і свобод людини та громадянина, не реалізуються принципи взаємної відповідальності держави та особи, можливості осо-би робити все, що прямо не заборонено законом, а державних і самоврядних органів та посадових осіб — тільки те, що передбачається їхньою компе-тенцією? Слід також констатувати, що в Україні не в повному обсязі вирішено питання боротьби з пра-вопорушеннями, зміцнення законності, правопоряд-ку і дисципліни.

Ці та деякі інші проблеми дають нам право гово-рити про необхідність формування правової держави в Україні. До основних напрямків формування пра-вової держави в Україні слід віднести:

необхідність зв'язати правом (загальносоціальним, що характеризується правами людини, на-роду, людства) діяльність держави та її органів;

формування правового механізму, з допомогою якого можна було б подолати відчуження люди-ни і громадянина від засобів виробництва, влас-ності, від безпосередньої та представницької форм демократії;

чітку роботу законодавчої влади на основі Кон-ституції України і конституційних законів;

створення системи незалежних загальних і ар-бітражних судів та інших ланок судової системи України. Поки що в нашій державі 6 повному обсязі не створено судової системи, передбаченої Конституцією України;

формування у людей (народу України) нового правового мислення, високого рівня правової культури, знань про життєво необхідні закони та вміння використовувати ці закони в повсяк-денному житті.

Отже, правова держава — це така, де досягнуто пріоритету прав людини, де держава зв'язана са-ме цим правом і підкоряється йому, де законодав-ча, виконавча і судова гілки влади закріплюють, гарантують і забезпечують права людини, наро-ду і людства у повсякденній діяльності.

2. Проблема збереження прав і свобод особи в Україні

На сучасному етапі розвитку Української держави і суспільства