Римські правознавці епохи Імперії серед інших джерел приватного права уже окремо вказували “авторитет тямущих людей”. Помпоній (ІІ ст. н.е.) спеціально згадує про ту частину приватного права, яка “без писаного (закону) існує лише в тлумаченнях тямущих людей”. Відповіді тямущих людей, - роз”яснює Гай, - суть думки і міркування тих, кому дозволено визначати права . Якщо їх думки сходяться, то таке судження займає місце закону ; якщо ж вони розходяться, то судді дозволено дотримуватися того міркування, якого він сам побажає”.
Література