Позитивний має місце тоді, коли неповнолітній сприймає застосовувані до нього виховні заходи, виконує покладені обмеження, вимоги, обов”язки. У такому випадку після реалізації виховного заходу разового характеру (проголошення застереження, відшкодування заподіяних майнових збитків) або ж спливу строку, на який були призначені триваючі виховні заходи (обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки, завершення перебування у спеціальній навчально-виховній установі), звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності є остаточним і безповоротним. Незалежно від його подальшої поведінки він не може бути підданий відповідальності за раніше вчинений злочин.

Негативний для неповнолітнього наслідок передбачений ч. 3 ст. 97 і полягає у скасуванні раніше призначених примусових заходів виховного характеру і притягненні його до кримінальної відповідальності.

Єдиною підставою для скасування примусових заходів виховного характеру Кримінального кодексу називає ухилення неповнолітнього від застосування до нього таких заходів. Певно, йдеться про ухилення від реалізації призначених судом заходів, яке може полягати у : втечі неповнолітнього з дому; невиконанні вимог батьків, педагогічного або трудового коллективу, окремих громадян, під нагляд яким переданий неповнолітній; невиконанні покладеного судом обов”язку відшкодувати заподіні майнові збитки або ж іншихобмежень чи особливих вимог до його поведінки; втечі зі спеціальної навчально-виховної установи чи порушенні правил поведінки в них тощо. Ухилення від виконання застереження може полягати у вчиненні неповнолітнім злочинів або інших правопорушень після його винесення Постанова Пленуму Верховного Суду УКраїни “Про судову практику в справах про злочини, повязані з порушенням режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі” 26 березня 1993р..

Час, упродовж якого неповнолітній може бути притягнутий до кримінальної відповідальності в зв”язку з ухиленням від виконання примусових заходів виховного характеру, визначається з урахуванням інших статей Кримінального кодексу та змісту призначених йому заходів. При цьому треба враховувати такі положення:

а) ухилення від примусових заходів виховного характеру, які виконуються протягом певного часу, має враховуватися, якщо воно здійснюється протягом терміну, на який застосовано такий захід;

б) невиконання певнихдій має оцінюватися як ухилення, якщо сплив строк, визначений для цього судом;

в) у будь-якому разі притягнення до кримінальної відповідальності неможливе, якщо закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, встановлений Кримінальним кодексом. Відповідно до п.1 ч.1.ст. 106 у даному випадку він становить 2 роки.

Скасування примусових заходів виховного характеру означає, що відновлюється провадження у кримінальній справі неповнолітнього. Він притягується до кримінальної відповідальнсті і до нього можуть бути застосовані всі заходи, передбачені Кримінальним кодексом за вчинений злочин. Водночас повторне звільнення від кримінальної відповідальності – з інших передбачених Кримінальним кодексом підстав (крім амністії та помилування), хоча прямо й не заборонене законом, навряд чи доцільне, враховуючи характеристику особи винного, який щиро не покаявся, своєю поведінкою не підтвердив, що перестав бутисуспільно небезпечним і не виправдав виявленої щодо нього довіри Постанова Пленуму Верховного Суду УКраїни “Про практику застосування судами примусових заходів виховного характеру” від 22 грудня 1995 року.

Якщо неповнолітній в періодвідбування примусових заходів виховного характеру вчиняє інший злочин, то цесвідчить про ухиляння від такох заходів, насамперед від винесеного йому застереження. Тому вони мають бути скасовані, а винний притягатися до кримінальної відповідальності за обидва злочини. Тобто має місце сукупність злочинів, покарання при цьому призначається за правилами, визначеними в ст. 70 та ч. 2 ст. 103.

3. Види покарань

До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненому злочину, судом можуть бути застосовані такі основні видипокарань:

Штраф;

Громадські роботи;

Виправні роботи;

Арешт;

Позбавлення волі на певний строк.

До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатся певною діяльністю.

З усіх видів покарань, передбачених Кримінальним кодексом, до неповнолітніх можуть бути застосовані лише ті, які прямо вказані в ст. 98. Вони переважно не пов”язані з позбавленням волі.

Виходячи з положень ст. 98, до неповнолітніх не можуть застосовуватися конфіскація майна, обмеження волі, довічне позбавлення волі. Не можуть бути призначені неповнолітнім і такі специфічні покарання, як позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, службові обмеження для військовослужбовців, тримання в дисциплінарному батальйоні. У тих випадках, коли вказані покарання передбачені санкцією статті Особливої частини, за якою засуджується неповнолітній, вони не призначаються, а натомість суд обирає покарання з інших, які названі в ст.98.

Не можуть бути призначені ці покарання і в порядку переходу до іншого, більш м”якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за вчинений злочин (відповідно до ч. 1 ст. 69).

Основні види покарання у ст.98 вказані у відповідному порядку – від менш тяжкого до більш тяжкого. З цього слід виходити зокрема при вирішенні питань, що випливають зі ст. 69 .

Штраф до неповнолітніх може застосовуватися і як основне, і як додаткове покарання, а позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю – лише як додаткове покарання. Як додаткове покарання штраф може призначатися лише в сукупності з іншим видом основного покарання. Інакше кажучі, штраф як основне покарання (призначений, наприклад, замість іншого, більш тяжкого основного покарання) не може бути призначений одночасно з таким же додатковим покаранням Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання” від 22 грудня 1995 року.

Зміст окремих видів покарань, які застосовуються до неповнолітніх, визначено у ст. 53, 55-57, 60, 63 з урахуванням особливостей, вказаних у ст. 99 – 102.

3.1. Штраф

Кримінальне покарання має