інші місцевості без дозволу спеціалізованого державного органу, вимогу розпочати або продовжити загальноосвітнє навчання або професійну підготовку чи роботу тощо.
Передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їх прохання полягає у покладенні на неповнолітнього обов”язку зазнати посиленого виховного впливу та контролю за поведінкою з боку обраних судом осіб чи колективу .
Покладення на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов”язку відшкодування заподіяних майнових збитків може бути застосоване лише за наявності певних умов:
злочином неповнолітнього заподіяна майнова шкода фізичній або юридичній особі;
неповнолітній має майно, яке належить йому на праві приватної власності, або отримує самостійний заробіток (зарплату, стипендію);
він погоджується відшкодувати заподіяні майнові збитки у розмірі та в строки, визначені судом, розуміючи, що це є умовою звільнення його від покарання.
Направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років, є найбільш суворим примусовим заходом виховного характеру і повинно застосовуватися тоді, коли неповнолітній не може бути виправлений шляхом застосування інших заходів такого роду. Види і статус спеціальних навчально-виховних установ для неповнолітніх визначені відповідними нормативно-правовими актами. Такими установами є загальноосвітні школи соціальної реабілітації (для неповнолітніх віком від 11 до 14 років) та професійні училища соціальної реабілітації (для неповнолітніх віком від 14 до 18 років). При звільнені від покарання з застосуванням примусових заходів виховного характеру неповнолітній може бути направлений лише до професійного училища соціальної реабілітації Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” 24 січня 1995.
Термін перебування у спеціальній навчально-виховній установі визначається судом. Він має бути достатнім для виправлення, але не може перевищувати трьох років. Неповнолітній, який дові своє виправлення, може бути достроково звільнений з навчально-виховної установи. Це здійснює суд за місцем перебування установи за клопотанням її адміністрації.
До неповнолітнього можуть бути застосовані одночасно кілька примусових заходів виховного характеру, якщо вони за всоїм змістом не виключають один одного.
Наприклад, направлення до спеціальної навчально-виховної установи унеможливлює встанволення дозвілля чи особливих вимог до поведінки неповнолітнього, його передачу під нагляд батьків, інших осіб чи колективів. Водночас доцільним є поєднання таких заходів, як застереження, покладення обовязку відшкодування заподіяних майнових збитків з іншими видами примусових заходів виховного характеру.
Поряд з призначення одного чи кількох примусових заходів виховного характеру, вказаних уч. 2 ст. 105, суд може призначити неповнолітньому вихователя.
Правові наслідки звільнення від покарання із застосування мпримсових заходів виховного характеру однорідні з тими, які передбачені стосовно звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням таких заходів(ст.97). При вчинені неповнолітнім нового злочину в період відбування примусових заходів виховного характеру йому призначається покарання за сукупністю вироків на основі правил, встановлених ст. 71, ч. 2 ст.103.
5.2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Стаття 104 передбачає, що для застосування цього виду звільнення відбування покарання необхідно враховувати:
загальні підстави й умови, передбачені в статтях 75-78;
особливості передбачені в цій статті.
Ці особливості полягають у такому:
звільнення від відбування покарання з випробуванням неповнолітніх можливе при засудженні їх тільки до одного виду покарання – позбавлення волі;
іспитовий строк встановлюється тривалістю від одного до двох років;
у разі звільнення неповнолітніх від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу (за її згодою або на її прохання) обов”язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.
Застосування до неповнолітнього звільнення від кримінальної відповідальності з випробуванням не обумовлюється кількістю вчинених злочинів, а також ступенем їх тяжкості. Воно є можливим у разі призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до п”яти років як за один злочин, так і за сукупністю злочинів чи сукупністю вироків. Однак вчинення кількох злочинів, наявність кількох вироків мають враховуватися при визначенні можливості виправлення неповнолітнього без реального відбування покарання.
При звільненні від відбування покарання з випробуванням неповнолітньому встановлюється іспитовий строк меншої тривалості, ніж дорослим засудженим, - від одного до двох років. Розмір іспитового строку визначається у вказаних межах з урахуванням тривалості позбавлення волі, яке повинен був відбути неповнолітній засуджений, характеру заходів, необхідних для його виправлення, тощо.
На неповнолітнього, звільненого від відбування покарання з випробуванням, можуть бути покладені ті ж обов”язки, що й на дорослих, до яких застосовано аналогічний захід (ст.76).
Покладення відповідно до ч.2 ст. 104 на окрему особу за її згодою або на її прохання обов”язку щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи означає, що на такого неповнолітнього покладається обов”язок сприймати виховний вплив, заходи нагляду, які щодо нього буде застосовувати особа, призначена судом.
Закон не визначає вимог до особи, якій неповнолітній може бути переданий під нагляд чи для проведення з нимвиховної роботи.Однак це може бути лише повнолітня особа, яка задтна справити позитивний вплив на засудженого, має можливості для здійсненявідповідних заходів (проживає з неповнолітнім, пинамні, в одному населеному пункті, позитино характеризується в побуті і на роботі, може виконувати прийняті обов”язки за станом здоров”я, має для цього належні матеріальні засоби тощо). Не виключається покладення обов”язку щодо нагляду та проведення виховної роботиі на батьків засудженого. Однак, якщо батьки належно не виконували свої обов”язки раніше, що й обумовлювало вчинення неповнолітнім злочину, то передавати засудженого таким батькам під наглядта для виховання навряд чи доцільно.
Правові наслідки звільнення від відбування