покарання з випробуванням неповнолітнього в цілому визначені у ст. 78.
Додатковою підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням неповнолітнього може бути відмова особи, на яку покладено обов”язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи, від виконання цього обов”язку.
Якщо така відмова обумовлена неналежною поведінкою неповнолітнього – ігноруванням обгрунтованих вимог, ухиленням від виховних заходів тощо, то це свідчить про невиконання засудженим покладених судом обов”язків і те, що випробування він не витрима.
У разі вчинення неповнолітнім новго злочину протягом іспитового строку йому призначається покарання за правилами, передбаченими у ст. 71-72. При цьому мають дотримуватися також обмеження, визначені ч. 2 ст.103, тобто остаточне покарання у будь-якому разі не може перевищювати 15 років позбавлення волі.
5.3. Звільнення від покарання в зв”язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Стаття 106 перебдачає звільнення від відбування покарання у зв”язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Загальна норма про цей вид давності передбачена в ст. 80 і нею, насамперед, повинен керуватися суд при звільненні неповлітніх від покарання, враховуючи потім особливості, зазначені у ч.3 ст. 106.
Для закінчення давності виконання обвинувального вироку ч.3 ст. 106 встановлює такі строки:
два роки – у разі засудження до покарання, не пов”язаного з позбавленням волі, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;
п”ять років – у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п”яти років за тяжкий злочин;
сім років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі строком більше п”яти років за тяжкий злочин;
десять років – у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.
Якщо порівняти ці строки з тими, що встановлені у ст. 80 стосовно повнолітніх, то очевидно, що вони є значно меншими за своєю тривалістю.
Скорочені строки давності застосовуються щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення повноліття. Тобто положення ст 106 можуть застосовуатися і щодо осбі, які досягли повноліття на моментвирішення питання про їх притягнення до кримінальної відповідальності чи направлення для відбування покарання.
Особа, яка вчинила злочин у віці до 18 років, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо від дня вчинення і до дня набрання вироком законної сили минули строки, вказані в ч.2 ст.106. Ці строки диференційовані з урахуванням лише ступеня тяжкості вчиненого злочину і не залежать від впливу покарання, яке передбачене за нього. Вони значно менші, ніж загальні строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, встановлені ч.1 ст. 49.
Особа, яка вчинила злочин у віці до 18 років, звільняється від відбування покарання, якщо його не було виконано від дня набрання чиннності обвинувальним вироком в строки, вказані в ч. 3 ст. 106.
Перебіг давності зупиняється у випадку ухилення особи,яка вчинила злочин у віці до 18 років, від слідства чи суду або ж від відбування покарання. При цьому не має значення, чи досягла повноліття ця особа на момент такого ухилення.
Правило про подвоння тривалості строку давності виконання обвинувального вироку при його зупинені, встановлене в ч. 3 ст. 80, поширюється і на неповнолітніх.
При перериванні строків давності внаслідок вчинення нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину строки давності за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, обчислюються відповідно до ч. 2 ст. 106.
Якщо протягом строків давності, встановлених ст. 106, але вже після досягнення повноліття, особа вчинить новий злочин, то строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за нього обчислюється за загальним правилом, встановленим ст.49.
5.4. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Стаття 107 передбачає підставу і правові умови умовно-дострокового звільнення осіб, що вчинили злочини у віці до вісімнадцяти років, незалежно від їх віку на момент звільнення.
Особливістю умовно-дострокового звільнення неповнолітніх порівняно із загальною нормою про умовно-дострокове звільнення (ст.81) є те, що його підставою є виправлення засудженого, доведене сумлінною поведінкою та ставленням до праці і навчання (ч.2 ст.107). Мають особливості і правові умови застосування ст 107: по-перше, ст. 107 застосовується до осіб, що вчинили злочин до досягнення вісімнадцяти років, незалежно від віку на момент умовно-дострокового звільнення; по-друге, умовно-дострокове звільнення застосовується лише до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі; по-третє, застосування його не залежить від тяжкості вчиненого злочину; по-четверте, воно застосовується при відбутті певної частини призначеного покарання, що за розміром є меншою, ніж передбачено в ст. 81 щодо повнолітніх, трете, застосування його не залежить від тяжкості вчиненого злочину; по-четверте, воно застосовується при відбуття певної частини призначеного покарання, що за розміром є меншою, ніж це передбачено в ст.81 щодо повнолітніх.
Відповідно до ч.3 ст. 107 умовно-дострокове звільнення від відбування покарання осіб, що вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, може бути застосоване після фактичного відбуття:
не менше третини призначеного строку покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості і за необережний тяжкий злочин;
не менше половини строку покарання у виді позбавлення волі призначеногосудом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин,а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;
не менше двох третин строку покарання у виді позбавлення волі,