Дослідження особи підозрюваного за слідами злочину

План

Загальні поняття

Сліди в широкому значенні – це будь-які зміни в навколишньому середивищі, причинно пов”язані з подією злочину. Тому слідами є:

Розділ криміналістики, що вивчає сліди в широкому їх значенні, називається слідознавством.

Сліди у вузькому значенні – це матеріальні утворення, що відбувають зовнішню будову взаємодіючих об”єктів, тобто сліди-копії, які можуть бути об”ємними або площинними. Розділ криміналістики, що вивчає сліди у вузькому їх значенні, називається трасологією. Трасологія – досліджує механізм утворення слідів та особливості відбиття взаємодіючих об”єктів з метою криміналістичної ідентифікації.

Разом з тим слідами в широкому значенні є ідеальні відображення – сліди пам”яті (уявні образи). Вони в інформаційному плані є більш об”ємними і відбивають як увесь об”єкт в цілому, так і його частини. Сліди пам”яті є джерелами вербальної інформації щодо форми і властивостей об”єкта, але вони суб”єктивні і частково розглядаються у слідознавстві, а в основному – у слідчій тактиці.

Усі сліди злочину мають три аспекти дослідження: а) криміналістичний; б) слідознавчий; в) трасологічний.

Криміналістичний аспект орієнтує дослідника на використання всіх слідів злочину (матеріальних, ідеальних), нанесених будь-якими об”єктами живої і неживої природи.

Слідознавчий аспект припускає використання всіх тільки матеріальних слідів. Це сліди фізичних тіл, які перебувають у будь-якому агрегатному стані, тобто сліди-предмети, сліди-відображення, сліди-речовини.

Трасологічний аспект дослідження включає тільки ті матеріальні сліди, які відображають ознаки зовнішньої будови слідоутворюючого об”єкта. Тому не можуть бути об”єктами трасологічного дослідження рідкі та газоподібні речовини. Речовина, яка не має усталеної зовнішньої форми, може слугувати лише матеріалом для копіювання форми твердого тіла, утворення забарвлених слідів, наприклад, взуття, знаряддя злому, протектора шини та ін.

1. Поняття слідів і загальні положення збирання та особистого дослідження людини

У механізмі вчинення злочину люди є основними джерелами криміналістичної інформації. Людина як суб”єкт взаємодії та слідоутворення являє собою один з багатопланових об”єктів живої природи. Складовою і багатогранною є її роль у структурі злочинної діяльності, оскільки суб”єкт займає перше місце – без нього немає злочинної діяльності, а отже, й події злочину.

Фізичні властивості характеризують будову тіла як матеріального утворення. Усяке матеріальне тіло займає певний простір, тому воно “виділяється з решти світу за допомогою більш чи менш чіткої просторової межі”. Людина у цьому плані не є винятком, ознаки її зовнішньої будови – це просторові межі – форма, розмір, і розташування їх відносно один одного дають змогу виділити та індивідуалізувати суб”єкта.

Фізичні властивості людини поділяють на два види: 1) зовнішні, або анатомічні; 2) внутрішні, або структурні.

Зовнішні, або анатомічні, які характеризують будову тіла та його частин, зокрема корпусу, голови, обличчя, рук, ніг, зубів, шкірних покривів долонних поверхонь рук, підошв ніг. Саме ці ознаки частин тіла людини найчастіше використовуються для його розшуку і ототожнення. На цій підставі побудовані дактилоскопічна експертиза, портретно-криміналістична експертиза особи, криміналістичні обліки, інформаційно-довідникові системи;

Внутрішні, або структурні, які харктеризують зовнішню будову тканин, органів, різних виділень людського організму в процесі його життєдіяльності. На підставі властивостей будови встановлюють групову належність крові, частин тканини, що відділялися (нігті, епідерміс), різних виділень (сперма, піт, сеча).

Біологічні властивості відбивають функціональну діяльність людини, характеризують її як живу біологічну систему, що функціонує в соціальному середовищі. Тому біологічні властивості є властивостями-навиками, уміннями та прийомами здійснювати конкретні рухи, наприклад, при виконанні письма, певної роботи, хотьби, виголошення промови тощо. Ці властиві –навикивідображаються в матеріальному середовищі у вигляді слідів рукописного тексту в документах,доріжки слідів, здійсненої роботи, наприклад пошитого взуття, виготовленого знаряддя зброї та ін.

У літературі до біологічних властивостей людини нерідко відносять стан здоров”я, зовнішній вигляд, кров, волосся, слину та інші об”єкти, називаючи цю групу природньо-біологічними джерелами інформації. Не вдаючись до дискусії щодо правомірності такої класифікації, зазначимо, що людина як високоорганізована і соціально-біологічна істота виділяє себе з оточення йому подібних трьома біологічними властивостями:динамікою, голосом та мовою.

Динамічні властивості – це рухові навики, які відображаються в процесі руху джерела як матеріально, так і ідеально (сліди ходи, особливості почерку, голосу, манери поведінки, жестикуляція тощо). Такі джерела є речовими, але вони відрізняються від слідів крові, волосся, часток тканин, котрі відділилися від людини і втратили свою біологічну сутність. Тому частки, які відділилися від тіла людини, обгрунтованіше відносити до слідів-предметів, слідів-речовин органічного походження. У них відсутні динамічні властивості.

Голос як властивість людини є джерелом звукових слідів, сприймаючи як люди спілкуються між собою і розрізняють один одного. Інформація, відображена у звуковому сліді, харктеризується достатньою стабільністю фізичних параметрів, дає змогу формувати індивідуальні комплекси ознак та ідентифікувати людину за голосом і звуковою мовою.

Мова слугує засобом спілкування людини, головною її властивістю, ральним життя особи в її постійному спілкуванні . Тому інформація, яку людина відображає за допомогою мови, є вельми різноманітною. Мова – джерело інформації широкого плану. У криміналістичному аспекті людина розглядається як об”єкт розшуку і ототожнювання, яким він виступає під час розслідування злочину. Тому досліджуються не всі види інформації, яку відображає мова, а тільки усна і писемна.

Соціальні властивості характеризують людину як особу на рівні індивідуальної та суспільної свідомості, його відношення до закону, суспільства, моральних і етичних цінностей. В літературі особистісні властивості класифікують за різними підставами.Здається доцільним усі соціальні властивості об”єднати у п”ять груп: персонографічі; психофізичні та психічні; світосприймальні; виробничо-ділові;