морально-побутові.
Персонографічні властивості характеризують людину як суспільну істоту, що має прізвище, ім”я, по-батькові, стать, час народження, місце проживання, національність, мову тощо. Це установчі дані, вони можуть бути змінені і перекручені навмисно. Разом з тим вони лежать в основі низки криміналістичнихобліків (алфавітного, безвісно прапавших, дактилоскопічного).
Психофізичні та психічні властивості відбивають стан людини і виражаються у вигляді веселості, збудженості, пригніченості; характеризують тип нервової діяльності (сангвіник, холерик, флегматик, меланхолік). Сюди ж належить відносити й фізичні вади: глухоту, сліпоту, недоумкуватість, різні каліцтва.
Світосприймальні властивості – це духовне та ідейне обличчя людини: ідейність – безідейність, принциповість – безпринципність, вірність – зравда, патріотизм, націоналізм, шовінізм, нігілізм.
Виробничо-ділові властивості характеризують ставлення людини до праці (колективної, ідивідуальної), працездатність, ощадливість, марнотратство, безгосподарність, жадібність, користолюбство тощо.
Морально-побутові властивості характеризують людину в побуті, сім”ї, малому колективію. До них прийнято відносити: гуманізм, нелюдяність, жорстокість, ввічливість, черствість, сумлінність, брехливість, нахабність, брутальність, скромність, благородство, зарозумілість, сором”язливість; сім”янин, одинак; п”яниця, розпусник, сексуально небезпечний тип.
Таким чином, інформаційні властивості людини фізичного, біологічного і соціального плану в сукупності можуть виділяти людину із оточення йому подібних, дозволяти здійснювати його розшук і ототожнення в кримінальному судочинстві.
Зовнішні обриси людини мають різноманітні форми, розміри, розташування їх відносно один один одного та інших елементів зовнішності. Використання ознак зовнішності в кримінальному судочинстві вимагає їх класифікації, уведення єдиної термінології.
Це завдання вперше виконав французький криміналіст А.Бертільон, котрий розробив спеціальну термінологію для позначення ознак зовнішності і счтворив систему їх опису, яку назвав словесним портретом.
Класифікація ознак за авторами.
Матусовский, Бритвич | Цвєтков | Пересункін | Пантелєєв | Самошина
Стать | Загально-фізичні:
Стать
Вік | Фігура в цілому | Стать | Загально-фізичні:
Стать
Вік
Вік | Демографічні:
тип раси,
національність | Вік | Антропометричні:
Тип раси
Анатомічні:
Зріст
Статура
Угодованість
Голова
Волосся
Обличчя
Шия
Плечі
Груди
Спина
кінцівки | Анатомічні:
Зріст
Статура
Угодованість
Голова
Волосся
Обличчя
Шия
Плечі
Груди
Спина
Руки
Ноги | Анатомічні:
Зріст
Статура
Угодованість
Голова
Волосся
Обличчя
Шия
Плечі
Груди
Спина
Руки
Ноги | Анатомічні:
Зріст
Статура
Угодованість
Голова
Волосся
Обличчя
Шия
Плечі
Груди
Спина
кінцівки | Анатомічні:
Зріст
Статура
Угодованість
Голова
Волосся
Обличчя
Шия
Плечі
Груди
Спина
кінцівки
Окрему групу анатомічних зовнішніх ознак становлять помітні ознаки і особливі прикмети. Як перші, так і другі є такими, що рідко зустрічаються і виділяються серед інших ознак. Вони можуть бути уроджені або набутими в процесі життя. Так, уродженими є різні анатомічні аномалії: горб, заяча губа, пальці, що зрослися тощо. Помітні ознаки, як правило, знаходяться на відкритих частинах тіла. Особливі прикмети – це різновид помітних ознак,які не завжди є видимими.
Сліди зовнішніх ознак нерідко можуть бути невидимими або маловидимими. Це не тільки сліди рук, шкірного покриву обличчя на полірованих предметах, а й сліди загальної будови тіла. Так, якщо труп лежав на підлозі, в ліжку, а потім був перенесений, на підлозі, постільній білизні утворюється невидимий тепловий слід – ложе трупа, котрий відображає деякі загальні ознаки зовнішності. Для виявлення таких слідів застосовують тепловізор, або люмінесцентні методи, наприклад метод використання люмінолу.
Найчастіше як матеріальні джерела інформації про зовнішність людини використовують фотознімки, кіноплівки, відеограми, а також кісткові останки. За фотознімком слідчий може скласти словесний портрет.
Останки тіла людини як матеріальні сліди несуть інформацію про зовнішній вигляд людини, його біологічну сутність. Для одержання такої інформації призначається судово-медична або портретно-криміналістична експертиза.
Досліджуючи череп, що зберігся, за методом С.А. Бурова, можна здійснити ідентифікацію особи, якщо є прижиттєвий фотознімок, а за методом М.М.Герасимова можна виготовити скульптурний портрет і використати його для розшуку безвісти зниклого.
Найбільш поширеними джерелами інформації щодо зовнішності особи є люди (злочинець, потерпілий, свідок-очевидець), ідеальні відображення яких зафіксовані в процесуальних і непроцесуальних документах (кримінальних справах, особистих справах, медичних картках, спортивних і військових документах). В таких джерелах містяться демографічні дані, а також відображені деякі ознаки зовнішності (зріст, маса, група крові).
Опис – це фіксація результатів вербального спілкування із джерелом щодо ознак словесного портрета образу людини, який зберігається в його пам”яті. Слідчий пропонує суб”єкту добровільно розповісти про прикмети і особливості людини, яку він спостерігав і запам”ятав.
Рисування – це графічне відтворення суб”єктивного образу, що зберігся в пам”яті джерела. Як засіб матеріалізації сліду пам”яті воно є тактичним прийомом, котрий використовується в слідчих діях для одержання інфрмації від людей. Тут можливі дві ситуації: а) графічне відтворення-рисування безпосредньо джерелом; б) графічне відтворення-рисування фахівцем зі слів джерела.
Можливою є й інша методика – колективне складання портрета. Слідчий запрошує усіх суб”єктів (свідків, потерпілих) і допитує кожного окремо, а фахівець тим часом рисує портрет, наприклад, у сусідній кімнаті, в яку відчинені двері. Слідчий показує готовий портрет одночасно усім джерелам, які оцінюють його схожість і розбіжності, а фахівець вносить до нього виправлення і уточнення. При цьому належить побудувати роботу так, щоб усі джерела прийшли до одностайної думки щодо ступеня схожесті портрета з оригіналом.
Композиція за допомогою фотознімків. У ході допиту перед джерелом розміщують серію звичайних фотознімків і пропонують йому відібрати з них ті, на котрих якась ознака зовнішності схожа з такою, що запам”яталася. Слідчий або фахівець, присутній на допиті, вирізує з фотознімків відібрані ознаки зовнішності і наклеює їх на аркуш паперу. Таким чином складається портрет. Проміжки між ознаками ретушуються. Такий портрет одержав назву фоторобота.
Композиція за допомогою підсумувування рисунків є найбільш ефективним способом відтворення і закріплення ідеальних відображень. При цьому сутність складання суб”єктивного портрета полягає в тому, що джерело-суб”єкт у ході допиту відбирає з рисованих елементів зовнішності ті, які йому запам”ятались як схожі, а фахівець конструює на їх основі портрет.
Сліди рук і ніг є найпоширенішими джерелами інформації щодо злочину та злочинця. Вони відбивають морфологічну будову шкірного покриву долонних поверхонь і підошов ніг. Загальна форма і особливості будови папілярних узорів на руках і підошвах ніг мають орієнтувальну та доказову