Відомо, що папілярні узори, які сформувалися у людини ще в утробному періоді, залишаються відносно незмінюваними протягом усього життя і зникають лише з розкладанням тканини. Разом з тим внаслідок вікових змін і діяльність людинипапілярні узори збільшуються, виникають складки, зморшки, шрами, рубці. Ці вікові зміни, дають змогу визначити по сліду приблизний вік людини. Для цього треба взяти масштабну лінійку і покласти її поперек потоку папілярних ліній в узорі, потім підрахувати кількість ліній, що приходяться на ділянку в 5 мм. Якщо слід залишений дорослим, то ліній буде від 9 до 12, підлітком – 10 – 12, молодшим школярем – 12-13.

Поряд з папілярними лініями в узорі спостерігаються так звані білі лінії, які являють собою борозенки-тріщини, котрі пересікають папілярні лінії упоперек, а також зморшки, які свідчать про певний вік. Проте ушкодження білих ліній потребує експериментального спостереження. Існує версія, що білі лінії – це ознака тривалої роботи на холоді з відкритими руками. Однак білі лінії зустрічаються й в осіб, які не мають ніякого відношення до охолодження рук.

За товщиною папілярні лінії у чоловіків більші, ніж у жінок, тому відбитки дитячих рук неважко сплутати з жіночими. Відбиток сліду пальця може відображати характер роботи людини. Так, у шевців нерідко спостерігаються ушкодження на пальцях, у столярів, різьбярів по дереву – порізи, у музикантів – мозолі на певних пальцях від гри на смичкових інструментах. Природно, ці ознаки є мікроскопічними і можуть відображатися тільки в чітких слідах, залишених барвником (фарбою, кров”ю та ін.). Ці та інші ознаки, наприклад кам”яновугільниі частки, що укоринилися в шкірі шахтаря, суто професійні орієнтири, які дають змогу лише будувати версії.

У сучасній криміналістиці дактилоскопію розглядають як розділ трасології, котра вивчає властивості і ознаки папілярних узорів рук і ніг, методи і засоби їх виявлення та дослідження з метою одержання криміналістичної інформації.

СЛІДИ

ОБ”ЄМНІ | ПОВЕРХНЕВІ

ЗАБАРВЛЕНІ | РЕЛІЄФНІ | ЗАБАРВЛЕНІ | БЕЗБАРВНІ

ВИДИМІ | МАЛОВИДИМІ | НЕВИДИМІ

Усі методи виявлення слідів рук і ніг нерідко поділяють за їх очевидністю: видимі та невидимі. За сутністю, що складає основну методу або технічного засобу, методи виявлення слідів рук умовно можна поділити на фізичні, хімічні та радіографічні.

Фізичні методи. Основу фізичних методів складають об”єктивні закономірності і властивості фізичних тіл, що розглядаються у фізиці та суміжних з нею галузях, а саме: відбиття, адгезія, конденсація, гальваностегія, люмінесцінція, радіоактивність та ін.

Відбиття – фізичне явище матеріальних тіл, сутність якого полягає у поверненні світла об”єктом в оптичне середовище під час потрпялння його на межу розділу з іншим оптичним середовищем. Якщо поверхня предмета є ідеальною рівною, відбувається дзеркальне відбиття, від нерівної поверхні здійснюється дифузне відбиття (розсіяне). Об”єкти можуть бути прозорими і непрозорими. Для виявлення невидимого сліду на непрозорому предметі на нього треба спрямувати паралельний пучок світла під деяким кутом, а спостереження здійснювати перпендикулярно до поверхні. Прозорі предмети розглядають напросвіт, розташовуючи джерело світла з протилежного від спостерігача боку. У точці яскравого сприйняття сліду встановлюють фотокамеру і фіксують виявлений слід.

На шорстких поверхнях, які відбивають дифузно (розсіяно), потожировий слід не можна виявити шляхом огляду, оскільки речовина сліду і сама поверхня відбивають слід розсіяно. Отже, бачити корисний сигнал, відбитий від сліду, серед таких же сигналів слідоносія неможливо.

Адгезія – це властивість фізичних тіл прилипати до інших тіл, внаслідок чого виникає зчеплення поверхонб тіл. Свіжий слід папілярного узору являє собою відшарувану потожирову речовину, яка певний час залишається вологою і липкою. Якщо на її поверхню потрапляють частки іншої колірної речовини, вони прилипають до неї і слід стає видимим. Природно, вони прилипають і там, де немає потожирової речовини, тобто сліду, але адгезійні властивості поверхні слідоносія значно слабкіші властивостей потожирової речовини. Тому при струшуванні або видаленні порошку струменем повітря більша його частина залишається на паілярних лініях, утворюючих забарвлений слід.

Враховуючи сутність механізму виявлення невидимих слідів пальців рук і ніг адгезійним методом, можна зробити такі практичні висновки:

А.) порошком можна виявити потожировий слід лише до тих пір, доки речовина зберігає адгезійні властивості, тобто доки вона не висохла. Тому потожирові сліди при високих температурах зберігають адгезійні властивості менше, ніж при низьких. Можливість виявити порошками невидимий слід на предметі взимку значно більша, ніж на такому ж об”єкті влітку;

Б.) замість порошку можливе використання будь-якої речовини, аби тільки вона була подрібненою і сухою, та щоб її частки не злипалися. Порошки навлежить просушувати перед виїздом на місце події;

В.) якщо за допомогою порошку не вдалося виявити невидимі сліди, це ще не означає, що на предметі їх немає. Можливо слідоутворююча речовина втратила адгезійні властивості, наприклад потожирова речовина висохла і порошок вже не липне до неї або прилипає там, де її немає. Отже, для виявлення слідів належить застосувати інші методи, наприклад люмінесцентний, радіографічний та ін.

Змочування – новерхневе фізичне явище, що виникає при стиканні рідини з твердим тілом. Якщо у водний розчин барвника, наприклад фіолетових, синіх чорнил, занурити об”єкт з латентним слідом, то барвник змочить тільки ті ділянки сліду, де немає потожирової речовини. Отже, слід стає видимим на забарвленому фону документа. Потім документ злегка промивають (купають).

Конденсація – ущільнення, згущення, перехід речовини з газоподібного стану в рідкій або твердий, кристалічній. Це фізичне явище становить сутність методів виявлення слідів парами йоду, кіпоттю свічки, що горить, металами, розпиленими у