Сутність даного способу полягає в тому, що частки твердої речовини, які перебувають у газоподібному стані, вибірково конденсуються і таким чином забарвлюють слід або поверхність слідоносія.

Існують ще методи: обкурювання парами йоду, методи безпосереднього нанесення йоду на об”єкт,виявлення слідів обкурюванням парами йоду, метод вакуумного напилювання, гальваностегія, люмінесцентний метод, хімічні методи,радіографічні метод.

Виявлені сліди рук і ніг фіксують загальними методами й засобами: протоколюванням, копіюванням, моделюванням, фотографуванням, вилученням слідів безпосередньо з носієм, на якому виявлений слід.

Локомоція – це різні рухи людини, пов”язані з переміщенням її тіла у просторі. До локомоційних рухів відносять ходу, плавання, біг координацію людини в просторі.

Зараз у теорії криміналістики досліджують, а напрактиці використовують лише сліди ходи, бігу, які залишають на місці вчинення злочину при переміщенні тіла людини у просторі. Механізм ходи є досить складним, його основу складають динамічні навики, обумовлені психічною діяльністю людини, його вищою нервовою системою і закономірностями механіки руху тіл.

Локомоційні ознаки – це рухові навики, які відображауються лише в сукупності матеріальних слідів ніг, залишених під час руху людини. Окремі і малі групи слідів, котрі не відбивають напрямок руху, є непридатними для визначення елементів ходи. Ознаки ходи (лінія напрямку руху, лінія ходи, довжина правого і лівого кроків, кут розвороту стопи правої і лівої ніг, ширина кроку) можуть бути виміряні лише на достатній кількості однойменних слідів, побудованих у систему, котра зветься дорожкою слідів.

Ототожнення людини за ознаками ходи – досить рідке явище. Найчастіше елементи ходи свідчать про належність особи, яка залишила сліди, до певної групи за професійними ознаками (спортсмен, моряк, вантажник і т.п.).

Сліди шкірного покриву не завжди залишаються на місці злочину. Їх виникнення залежить від багатьох чинників, перш за все від механізму здійсненя злочину, коли злочинець обов”язково повинен торкитися таких об”єктів, на яких можливе слідоутворення. Тому, розпочинаючи огляд місця події, спочатку належить змоделювати механізм злочину, встановити, хто із взаємодіючих об”єктів і як переміщувався, з якими предметами контактував. При розслідуванні вбивства, коли відомо, що злочинець слідкував за жертвою, здійснював розвідку, щоб переконатися, хто знаходиться в квартирі, чим зайнятий (не спить, відпочиває), сліди шкірного покриву обличчя треба шукати на дверях навколо замкової щілини, біля щілин, на стеклах вікон ззовні і т.п.

Сліди лоба, носа, підборіддя, як правило, є взаємопов”язаними (“парними”) – якщо виявлений один, треба шукати й другий. При моделюванні місця розташування слідів шкірного покриву належить враховувати й інші сліди. Так, розташування слідів ніг під вікном свідчить про те, що злочинець був біля нього і ймовірно здійснював розвитку, отже, він міг залишити сліди і на склі.

Огляд предметів зі слідами шкірного покриву належить здійснювати у косопадаючому світлі, використовуючи для цього кишеньковий ліхтарик або джерело ОИ – 19. На полірованих прозорих предметах огляд здійснюється у відбитому світлі, а прозорі об”єкти досліджують в прониклому світлі. Якщо на полірованому предметі виявлені сліди шкірного покриву, предмет належить вилучити, попередньо описавши в протоколі сфотографувавши місце його виявлення.

Вчиняючи особливо небезпечні злочини, злочинець нерідко залишає сліди губів на посуді, наприклад пивних пляшках, склянках, чашках, кружках. Сліди щок належить шукати ближче до середини скла, у дверях – навколо щілини.

Невидимі сліди шкірного покриву на шорстких поверхнях (папір, картон, поліетиленові пакети, цигарки) краще за все виявляти хімічними і фізичними методами. Виявлений слід фотографують.

Про стать і вік судять по виду і розмірах слідів рук, ніг. Забарвлені сліди губ частіше за все залишають жінки. У них форма взюття інша, а розмір меньший, ніж у чоловіків.

Про вік свідчать наявність зморшок. При цьому треба мати на увазі, що на лабі вони утворюються раніше у чоловіків, ніж у жінок, і за кількістю їх більше у перших. До 30 років на лобі чоловіків звичайно виникають 2-3 зморшки, а до 40 років вони з”являються й на щоках.

Сліди шкірного покриву необхідно надсилати разом з предметами, на яких вони виявлені, а порівняльні зразки одержувати на аналогічних поверхностях.

Сліди зубів. Звичайно для їх фіксації запрошують судового медика. Тут можливі опис, фотографування, іноді виготовлення полімірних зліпків.

Навик – це дія, руховий акт, сформований шляхом повторювання однотипних операцій, що харктеризується високим ступенем автоматизму за відсутності поелементної свідомості регуляції.

Навик відображає життєвий досвід людини: як діяти, виконувати якусь роботи, реагувати на зовнішній подразник у ситуації, котра раніше зустрічалась неодноразово.

Існують два підходи щодо одержання інформації із динамічних джерел: органолептичний (чуттєво-пізнавальний) та інструментальний. При першому підході сліди-відображення рухових навиків, наприклад ходу, мімку жестикулюваня та інші прояви емоційної напруженості, фіксують за допомогою органів чуттів, а оцінюють у відповідності з накопиченим досвідом, при другому – виявлення, фіксацію і дослідження динамічних ознак здійснюють за допомогою технічних засобів, а результати використовувують як висновок фахівця.

Перцептивні навики проявляються ззовні у вигляді вегетативно-рухових реакцій, які є очевидними, а отже, слідами-змінами в широкому розумінні. Зовнішні прояви внутрішніх вегетативних реакцій виражаються в змінах шкірного покриву, передусім обличчя, як наслідок розширення або звуження кровоносних судин (розширеннязіниць, посилення потовиділення, сльозоточивість і т.п.), які є очевидними. Імовірно, тому в спеціальній літературі рекомендується при проведенні слідчих дій спостерігати за такими реакціями, наприклад, у ході допиту, обшуку, і використовувати їх для вибору слідчим тактики спілкування і поведінки. Проте у цьому випадку виникає питання, як інтерпретувати ці реакції, тобто яка причина почервоніння або збліднення обличчя у допитуваного, що означає зміна темпу мовлення і тембру голосу, - чи дійсно, що суб”єкт