Рухові вегетативні реакції харктеризують зміни тонусу хімічної, скелетної мускулатируи обличчя і кінцівок. Виразні рухи м”язів обличчя називаються мімікою, виразні рухи рук – жестом або жестикуляцією, а виразні рухи всього тіла людини – позор. Сукупність виразних рухів – міміки, жестів, пози дістала назву пантоміміки. Результати візуальних спостережень фіксують у протоколах слідчих дій і оцінюють на підставі даних психології та особистого досвіду. Матеріалізовані сліди (фотознімки, кіноплівки і відоеграми) досліджує фахівець, а його висновок використовують при доказуванні.

У письмі розрізняють смислову (семантичну) сторону, яку називають лексикою, або питсьмовою мовою, та графічну (знакову) – почерк.

Письмова мова розкриває смисл написаного, а почерк характеризує, в якому алфавіті (ключі) виконано письмо. Тому почерк припустимо тлумачити як стійку, динамічну систему, що відображає програму графічної техніки письма, в основі якої лежить зорово-руховий навик виконання рукопису за допомогою системи рухів.

Письмова мова є відображенням інтелектуальних навиків людини, а почерк – динамічних. До загальних ознак письмової мови відносять: 1) рівень володіння письмовою мовою, тобто ступінь грамотності; 2) рівень володіння лексичними і стилістичними ознаками письма.

Методика дослідження включає такі етапи: а) підготовку; б) роздільне дослідження; в) порівняльне дослідження; г) оцінку результатів порівняння і формування висновків.

Роздільне дослідження розпочинається з огляду документів, що досліджуються (рукописні, машинописні), виявлення ознак письмової мови і почерку. Відібрані ознаки формують в сукупність, котру оцінюють як стійку, характерну для документа, що досліджується, відмічаються варіаційність ознак письма і почерку, з”ясовують їх походження і зв”язок зі стійкою сукупністю ознак.

Порівняльне дослідження проводиться зіставленням комплексу ознак, які характризують письмо, що досліджується, з комплексом ознак, які мають зразки письма обвинуваченого (підозрюваного).

Сліди пам”яті є ідеальним відображенням в матеріальному субстраті – корі головного мозку. Слід пам”яті є результатом інтелектуальної діялоності, яка здійснюється в соціальному середовищі на рвні суспільної свідомості.

Сліди пам”яті можна виявити двома підходами: емпіричним і соціометричним.

Емпірічний підхід базується на здоровому глузді та результатах практичних спостережень. Якщо людина на допиті хвилюється, полотніє, червоніє, то припускають, що допитуваний щось приховує або говорить неправду. Соціометричний підхід являє собою використання вимірювальних процедур, у ході яких технічними засобами фіксуються емоційно-психологічні реакції, котрі виникають у допитуваного під час спілкування з використанням емоціогенних подразників, застосуванням спеціальних проективних тестів, пред”явленням речових доказів і викривальних матеріалів справи.

2. Загальні положення збирання та особистого дослідження слідів знарядь злочину та транспортних засобів.

Сліди знарядь учинення злочинів, тобто знарядь злому, інструментів і преметів, утворюються переважно внаслідок механічної взаємодії. Вони майже завжди є об”ємні та видимими, за винятком мікрослідів і слідів нашарування. З метою виявлення останніх використовують оптичні засоби (лупи, мікроскопи, МБС), джерела спрямованого світла для створення кососпрямованого висвітлення.

Виявлені сліди перш за все фотографують, описують у протоколі, відмічають місце їх розташування на плані. Після орієнтовної та оглядової зйомки обирають таку точку для вузлової зйомки, щоб у кадрі вміщалися всі сліди. При описуванні сліду визначають його вид за механізмом утворення (тиснення, ковзання, об”ємний поверхневий), шляхом вимірювання фіксують місце розташування сліду відносно тих чи інших орієнтирів. Визначивши вид сліду, називають його форми і розміри: довжину, ширину і глубину. Потім описують окремі ознаки, форму і розміри виступів і заглиблень, валиків і рівчаків.

Після закріплення та аналітичного дослідження слідів розпочинають їх вилучення. Об”ємні сліди рекомендується вилучати безпосередньо разом з носієм сліду, наприклад випиляти частину стінки, дверей, підняти кілька паркетин. Однак сліди на громіздких і коштовних речах найчастіше копіюють, виготовляючи зліпки з пластиліну, полімерних мас (пасти К., СКТН), іноді використовують віск, гіпс, стеарин. Для виготовлення пластилінового зліпка пластилін розмінають у руці і прикріпалюють до фанери, скла потім пластилін припудрюють порошком сажі, білил і притичкують до сліду разом із шматком фанери. Припудрений пластилін легко відділяється від матеріалу сліду. Перед копіюванням слід не можна змазувати вазеліновим маслом, як це іноді рекомендують, лоскільки масло пом”якшує пластилін, внаслідок чого він втрачає свої копіювальні властивості.

Прийоми вилучення слідів свердлення, розпилу і слідів-речовин мають свої особливості. Сліди свердлення на місці злочину, як правило, являють собою просвердлені отвори, на стінках яких немає слідів, придатних для ідентифікації. Окремі ознаки знарядь сведлення відображаються на стружці, яка нерідко знаходиться під ногами слідчого. Тому треба прагнути вилучити не тільки і нестільки предмети з просвердленими отворами, скільки стружку і “сліпі” сліди – недосвердлені отвори, на дні яких є окремі ознаки, достатні для ототожнення свердла. З таких слідів бажано виготовлювати полімерні зліпки, які звичайно є моделюю-орієнтуванням для розшуку свердла.

Сліди розпилу на поверхнях не несуть ідентифікаційних ознак, крім випадків, коли пила неправильно розведена. Тому рекомендується вилучати розпилені об”єкти і намагатися виявити недопиляний слід розпилу, на дні якого іноді є сліди тиснення, котрі відображають крок зубців і форму їх заточки, що дає змогу ототожнити пилу.

Сліди рідких і сипких речовин вилючають разом із носієм, ппереднього описавши їх у протоколі і сфотографувавши. Іноді поверхневі сліди нашарування сипких речовин переносять на липкі копіюючі матеріали (дактилоплівку, скотч та ін), коли речовина сліду не є джерелом інформації.

Виявити на місці події знаряддя злочину фіксують також, як і сліди: протоколюванням, вимірюванням, фотографуванням. При фотографувані оглядові та вузлові зйомк треба здійснювати так, щоб у кадрі обов”язково вміщювалося знаряддя. Оглядові знімки виконують з глибинни маштабом, а детальні – масштабним засобом.

При огляді місця події сліди знарядь учинення злочину піддають аналітичному дослідженню з метою одержання інформації про знаряддя, яке використовувалося, механізм слідоутворення і