Сліди знарядь можуть бути поверхневими, забарвленими, слідами нашарування або відшарування, а також комбінованими, коли об”ємний слід виявляється забарвленим якоюсь речовиною (фарбою, кров”ю, цементом, мукою тощо), таким, що відділився від слідоутворюючого об”єкта або знаходиться на слідосприймальному. Комбінований слід як об”ємне утворення містить ідентифікаційну інформацію, іноді достатню для ототожнення знарядь, а як слід накладання придатний лише для встановлення групової належності. Тому слід вивчається в двох аспектах: ідентифікаційному і діагностичному. В ході трасологічного дослідження здійснюється ідентифікація знаряддя за об"ємним слідом, а криміналістична експертиза матеріалів і речовин встановлює групову належність речовини сліду за відібраними зразками дослідження.

Трасологічне дослідження починається з огляду місця події, коли слідчий, безпосередньо сприймаючи предмети і сліди, илучає з них криміналістичну інформацію, використовує її для організації розкриття злочину і розшуку злочинця “по гарячих слідах”.

Після огляду місця поії та аналізу результатів (протоколу, схем, знімків) слідчий визначає фору використання слідв знарядь вчинення злочину. Якщо сліди відповідають вимогам до джерел доказів, то він виносить постанову про прилучення до справи предметів як джерел доказів. Після цього матеріальні джерела використовуються у слідчих діях і породжують докази.

На трасологічну експертизу надсилають сліди, предмети, інструменти та знаряддя злому, а також речовину комбінованого сліду (комбіновані сліди вилучаються безпосередньо разом з матеріалом носія; зліпки з таких слідів не виготовляють, оскільки зліпок знищує речовину сліду нашарування). Комбінований слід спочатку досліджується в діагностичному плані, при цьому експерти застосовують неушкоджувальні методи, щоб не знищити об”ємний слід. Згодом експерт-трасолог проводить ідентифікаціне дослідження.

Експертне дослідження розпочинається з встановлення того факту, що представлені для експертизи об”єкти є такими, які описані в протоколі огляду місця події. Потім здійснюють розлільне і порівняльне дослідження.

Якщо на трасологічну експертизу надсилають сліди знарядь з місця події та предмети, інструменти, виявлені у підозрюваного, обвинваченого, то постає запитання, чи цим знаряддям, інструментом (сокирою, ломом, домкратом) зламані двері. Якщо для експертизи пред”явлені тільки сліди, то вирішується неідентифікаційне завдання щодо з”ясування, яким знаряддям здійснено віджим квартирки та які були форма і вид слідоутворюваного об”єкта, котрим зроблено пролом у стіні; як давно нанесені сліди тощо.

При роздільному дослідженні експерт перш за все групує сліди за видом, формою, механізмом утворення, встановлює взаємне розташування взаємодіючих об”єктів, виявляє наявність негативних обставин, обирає найбільш інформаційні сліди і будує модель слідоутворюваного об”єкта (його контактної поверхні), зовнішнім оглядом всановлює наявність на сліді сторонніх мікрочасток, враховуючи вид слідів (тиснення або ковзання), визначає якою частиною (гранюю) знаряддя вони могли бути утворені. Нерідко в цих місяцях є мікроскопічні сліди металізації, впроваджені частки слідосприймального об”єкта. Саме це місце знаряддя є слідоутворювальною поверхнею. Експерт, використовуючи пластичні матеріали встановленою контактною ділянкою на знарядді наносить експериментальні сліди, з кожним разом змінюючи “кут зустрічі”. Досліджуючи експериментальні сліди, експерт встановлює механізм слідоутворення і одержує експериментальні сліди на зісталених матеріалах, іноді на таких, як і сліди, що досліджуються. Матеріал для експериментальних слідів завжди має бути більш м”яким, ніж матеріал знаряддя, що ототожнюється.

Порівняльне дослідження здійснюється трьома способами: зіставленням, накладанням і суміщенням.

Зіставлення полягає в тому, що об”єкти, які порівннюються, розміщують в одному полі зору і послідовно порівнюють їх ознаки органолептично (візуально). Ознаки, які збігаються і розрізнюються, помічають відповідним чином. Шляхом зіставлення найчастіше порівнюють безпосередньо предмети, наприклад зліпок сліду із взуття, зліпок із зліпком, слід зі слідом, інструмент з його зображенням.

Спосіб порівняння накладанням полягає в одночасному вивченні порівнюваних об”єктів приїх накладанні один на одного і спостереженні за ними у проникаючому світлі. Цей прийомє зручним для порівняння плоских об”єктів (документів, зображень на прозорих матеріалах). Тому для порівняння об”ємних об”єктів необхідно виготовити в одному масштабі діапозитиви і порівняти їх. Однак при порівнянні знарядь та їх слідів цей спосіб застосовується рідко.

Суміщення – це прийом порівняння, який застосовується головним чином для дослідження динамічних слідв ковзання. Сутність його полягає в тому, що об”єкти, які порівнюються, розташовують так, щоб траси одного об”єкта були продовженням трас другого. Порівняння здійснюється за фотознімками, які розрізають по умовній лінії та суміщають.

Експерт оцінює результати порівняння. Якщо кільість ознак, що збігаються, утворює сукупність, достатню для визнання ознаки неповторною, тобто індивідуальною, то робиться висновок про тотожність слідоуворюючого об”єкта. Результати дослідження експерт відображає в своєму висновку.

Для активного розшуку слідів транспортних засобів доцільно об”єднувати їх за джерелами походження у такі групи:

Прийоми встановлення місця ДТП

Визначити місце ДТП не складно, оскільки завжди є сліди, розташування яких визначає межі місця ДТП. Звичайно це протяжна ділянка дороги, вулиці або іншої території. Однієї з її меж є місце, в якому транспортний засіб перетнув (увійшов) в зону небезпечної обстановки. Тут можуть бути сліди початку гальмування, предмети, що випали з кузова, сліди зміщення вантажу і пасажирів з місця. Місце ДТП належить відрізняти від місця зіткнення, наїзду і перекидання транспорту, що саме по собі є центром місця ДТП. Тут розташована маса слідів:осколки фарного скла, осипи бруду з бризковиків, плями масла, води, пошкодженні предмети, трупи, кров, сліди ніг тощо. Розташування слідів