Право будь-якої держави являє собою не просто сукупність норм, але і певну систему норм, які пов”язані між собою внутрішньою єдністю
Трудове право
План
Вступ
Право будь-якої держави являє собою не просто сукупність норм, але і певну систему норм, які пов”язані між собою внутрішньою єдністю. Ця єдність обумовлена суттю права, його правовими принципами, політичною і економічною системами. Єдність системи права обумовлена також змістом і функціями права, єдністю всієї системи суспільних відносин, формами власності, правовим становищем людини і держави в суспільстві.
Центральне місце в питаннях внутрішньої організації і побудови системи прав належить проблемі виділення галузей права. Критеріями такого розмежування. Предметом правового регулювання є суспільні відносини. Ці відносини за своїм змістом неоднорідні. Класифікація цих неоднорідних відносин – це зведення їх в окремі групи якісно однорідних відносин і відповідно норм права. Разом із тим, іноді недостатньо предмета правового регулювання, щоб розмежовувати всю сукупність норм галузі. Для цього існує другий критерій розмежування – метод правового регулювання. Таких основних методів два:
авторитарний, або державно-владний (імперативний), який заснований на правовій нерівності суб”єктів правовідносин;
автономний, заснований на рівноправності суб”єктів, на юридичній незалежності до вступуп в правовідносини, а з їх виникнення – самостійно виконувати свої зобов”язання.
За допомогою предмета і методів правового регулювання можна класифікувати всі норми права на галузі: конституційне, адміністративне, фінансове, земельне, кримінальне, цивільне, трудове, господарське (підприємницьке), сімейне, цивільно-процесуальне, та ін. Всі галузі в свою чергу поділяються на правові інститути, які в цілому складають систему права.
У цій роботі я хочу розкрити особливості трудового права, як однієї з галузей права.
1. Галузь права і правові інститути.
Галузь права – це така сукупність якісно однорідних норм права, які регулюють певну сферу суспільних відносин за допомогою тих чи інших методів і складають, по суті, автономну підсистему права.
У нас видіялються такі основні галузі права: конституційне, адміністративне, фінансове, земельне, господарське (підприємницьке), цивільне, сімейне, трудове, екологічне, цивільно-процесуальне, житлове, пенсійне, кримінальне, кримінально-процесуальне, виправно-трудове.
Разом із тим багато спіціалістів виділяють в системі права підгалузі права. Це така сукупність норм, яка входить в окрему галузь або регулює дуже тісно пов”язані відносини. Наприклад, право соціального забезпечення розглядається як підгалузь трудового права, виправно-трудове – як підгалузь кримінального права. В теорії і практиці це спірні питання, як стосовно житлового права.
Головним законодавчим актом, який вже багато років регулює відносини у сфері праці був і залишається Кодекс Законів про працю України.
Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної творчої праці.
2. Трудове законодавство
Трудове законодавство, що спочатку носило “фабричний “характер, поступово трансформувалося в окрему галузь права “що регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини”.
Для того, щоб з’ясувати предмет певної галузі права, необхідно встановити, що є об’єктом його регулювання, коло яких питань він охоплює, яке місце, значення та роль цієї галузі в загальній системі права.
Об’єктом регулювання трудового права є суспільні трудові відносини, змістом яких виступає праця. Але предмет трудового права не тотожній з трудовими відносинами. Поряд із трудовими в галузі суспільної організації праці створюються відносини по працевлаштуванню, колективні правові відносини і відносини по соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню трудящих тощо. Всі ці відносини групуються навколо трудових відносин, які в даній системі є головними.
Звідси ми визначаємо, що предметом трудового праву України є суспільні трудові відносини, які виникають із застосування робітниками і службовцями здатності до праці в суспільному виробництві, відносини по працевлаштуванню, колективні правові відносини і відносини по матеріальному забезпеченню робітників та службовців в разі тимчасової або постійної втрати працездатності.
З урахуванням викладеної аргументації про зміст предмета трудового права, ми вважаємо, що структура трудового права України, що формується, складається з трьох частин: загальні положення; індивідуальне трудове право; колективне трудове право.
Загальні положення містять норми, що визначають предмет, сферу дії, функції трудового права, принципи правового регулювання, єдність і диференціацію, суб'єктів трудового права, їх правовий статус. Належне місце в загальних положеннях має бути відведено нормам, які закріплюють право на працю, його поняття, зміст, гарантії.
Індивідуальне трудове право включає такі правові інститути: трудовий договір; нормування праці; оплата праці; робочий час; час відпочинку; охорона здоров'я працівників на виробництві; дисципліна праці; оцінка результатів праці та атестація працівників; навчання і підвищення кваліфікації працівників; дисциплінарна відповідальність працівників; матеріальна відповідальність сторін трудового договору.
Колективне трудове право включає правові інститути: соціальне партнерство; правовий статус трудових колективів; правовий статус профспілок та інших органів представництва трудового колективу; правовий статус об'єднань роботодавців; колективний договір і колективні угоди; вирішення трудових спорів.
2.1. Система трудового права
Система галузі права взагалі – це об’єктивно обумовлене об’єднання взаємопов’язаних , внутрішньо погоджених правових норм, розподілених по різним підрозділам.
Система трудового права України становить структуру взаємопов’язаних норм, що регулюють відокремлену сферу суспільних відносин, що виникають із застосуванням праці в суспільному житті.
Систему трудового права утворюють всі діючі юридичні норми, що регулюють суспільні відносини, які становлять предмет даної галузі права.
Структура системи трудового права — це об'єктивно зумовлена внутрішня організація галузі права, що виявляється в єдності, узгодженності й розподілі правових норм за інститутами та іншими галузевими структурними утвореннями.
Трудове право
