трудової функції стабільності трудових відносин, матеріальної зацікавленості в результатах праці, безпеки праці, участі трудових колективів і профспілок у вирішенні питань встановлення умов праці та здійснення контролю за додержанням законодавства про працю, матеріального забезпечення у разі непрацездатності, настання старості, при хворобі, в зв’язку із материнством.
2.3. Джерела трудового права
Джерела трудового права України можливо визначити як спосіб вираження норм права, що приймаються компетентними органами держави і призначені регулювати трудові відносини в процесі застосування праці і суспільного захисту людей праці.
Джерела :
Конституція України;
КЗпП та інші законодавчі акти, що регулюють трудові відносини. Закони про підприємства в Україні, про державну службу, про власність, про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, про зайнятість населення, про оплату праці, про відпустки, про пенсійне забезпечення, про охорону праці тощо.
Підзаконні акти, що регулюють трудові відносини. КМУ, Мін труда та соціальної політики, Мін освіти тощо
Локальні правові норми, тобто норми, створені за безпосередньої участі учасниками трудових відносин ( трудовий, колективний договір)
Роз’яснення Верховного Суду України для однакового застосування судами чинного законодавства про працю
Міжнародні правові акти про працю Акти Міжнародної Організації Праці, Міжнародний Кодекс Праці.
Висновки
Кодекс законів про працю – основний законодавчий акт цієї галузі права. Введений у дію Верховною Радою 1 червня 1972 року. Нині цей кодекс певною мірою застарів, незважаючи на те, щодо нього вносились численні зміни й доповнення. Вони пов”язані з переходом України до ринкових відносин, ринкової економіки, змінами порядку розгляду індивідуальних трудових спорів. Виключено ст. 102 – про винагородження за підсумками роботи за рік.
Введено статтю, що передбачає підстави для відшкодування власником чи уповноваженим органом морального збитку потерпілій особі, якщо умови праці спричинили їй моральні витрати або порушено її нормальні життєві зв”язки, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Є стаття, яка передбачає обов”язкове соціальне страхування власником чи уповноваженим органом від нещасних випадків і професійних захворювань всіх працівників.
КЗпП складається із 18 глав. Головні його завдання полягають у регулюванні трудових відносин всіх працівників; сприянні підвищенню продуктивності праці, поліпшенні якості роботи, підвищенні ефективності виробництва, добробуту трудящих, зміцненні трудової дисципліни.
У загальній частині кодексу визначаються основні трудові права і обов”язки працівників, рівність трудових прав громадян та ін.
Значне місце відповиться питанням колективного і трудового договорів, робочого часу й відпочинку, нормування праці та її оплати, гарантій і компенсацій, матеріальної відповідальності за нанесення підприємству збитків; проблемам трудової дисципліни; охорони праці; праці жінок, молоді; порядкові розгляду індивідуальних трудових спорів; правам профспілок, трудових колективів; державному страхуванню, наглядові та контролю за виконанням законодавства про працю.
Трудові правовідносини які регулює Кодекс – є певний комплекс суспільних відносин – трудових, що стосуються укладання трудового договору, а також інших, пов”язаних з виробничим навчанням, підвищенням кваліфікації, дотриманням правил техніки безпеки й виробничої санітарії, пенсійним забезпеченням тощо. Трудові правовідносини виникають при наявності певного юридичного факту.
У вузькому розумінні трудові відносини – це відносини, які формуються між працівником і власником чи його уповноваженим (работодавцем) і базуються на змісті трудового договору.
Література
Конституція України 1996
Кодекс законів про працю України
Закон України “Про охорону праці” 14.10.1992
Закон України “Про оплату праці” 25.03.1995
Закон України “Про відпустки” 15.11.1996
Котюк В.О. Основи держави і права, К., 1997
Михайленко О. Основи держави і права , К., 1995
Правознавство/ за ред. Копейчикова В.В., К., 1998