Контрольна з страхування

План

1. Обчислення страхових тарифів для ризикових видів страхування

Страхoвa діяльність, як і будь-який різновид економічної діяльності, пов'язана з витратами. Визначення витрат, необхідних для страхування даного об'єкта, називається актуарними розрахунками.

За допомогою актуарних розрахунків визначається частка участі кожного страхувальника в створенні страхового фонду, тобто розмір тарифних ставок. Форма, за якою ведеться обрахунок витрат на ведення певного об'єкта страхування, називається актуарною калькуляцією. За її допомогою можна визначити собівартість послуги страховика, страхові платежі, розмір страхового ризику, суму та питому вагу витрат на ведення справи з обслуговування договору страхування.

Завдання актуарних розрахунків:—

дослідження та групування ризиків у межах страхової сукупності;—

визначення математичної імовірності настання страхового випадку, обчислення частоти і міри складності наслідків спричинених збитків як за групами ризику, так і за всією страховою сукупністю;—

визначення математичної імовірності настання страхового випадку, обчислення частоти і міри складності наслідків спричинених збитків як за групами ризику, так і за всією страховою сукупністю;—

математичне обґрунтування необхідних витрат на ведення страхової справи та прогнозування тенденцій їх розвитку;—

математичне обґрунтування необхідних резервних фондів страховика, а також джерел та способів їх формування;—

дослідження норми доходності капіталу при інвестуванні страховиком зібраних страхових внесків, а також тенденцій її зміни протягом певного часового інтервалу;—

визначення залежності між величинами процентної ставки та брутто-ставки.

Тарифна ставка — ціна страхового ризику та інших витрат, необхідних для виконання зобов'язань страховика перед страхувальником за підписаним договором страхування.

Сукупність тарифних ставок називається тарифом. Система відображення тарифів називається тарифним керівництвом.

Тарифна ставка, за якою укладається страховий договір, називається брутто-ставкою. Вона складається з двох частин: нетто-ставки і навантаження.

Нетто-ставка — ціна страхового ризику (вибуху, пожежі тощо).

Навантаження — вартість, яка покриває витрати страховика з організації та ведення страхової справи, а також містить елементи прибутку.

Для розрахунку тарифів можуть бути використані кілька методів: —

на основі теорії імовірності та методів математичної статистики з використанням часових рядів;—

на базі експертних оцінок;—

за аналогією до інших об'єктів або компаній;—

з використанням математичної статистики і розрахунку доходності.

Розглянемо докладніше один із них. Методика розрахунків тарифної ставки на основі теорії імовірності включає:—

визначення вірогідності настання страхового випадку;—

розрахунок нетто-ставки із 100 грн;—

розрахунок ризикової надбавки з використанням стійких статистичних рядів;—

визначення можливого інтервалу змін показника з певною мірою вірогідності;—

розрахунок брутто-ставки виходячи із планової рентабельності;—

визначення структури брутто-ставки та питомої ваги кожного елемента в ній. Нетто-ставка визначається за формулою:

Тн = Р К 100, (1)

де Тн – тарифна нетто-ставка, грн.;

Р – імовірність страхової події;

К – коефіцієнт відношення середньої виплати до середньої страхової суми на один договір;

100 – одиниця страхової суми (100 грн.).

,

де Кв – кількість виплат за певний період (рік);

Кд – кількість підписаних за рік договорів;

де Св – середня виплата на один договір;

Сс – середня страхова сума на один договір.

Тоді формула (1) матиме вигляд:

або

,

де В – загальна сума виплат страхового відшкодування;

С – загальна страхова сума застрахованих об’єктів.

2. Види та форми страхових правовідносин

В юридичному аспекті страхування є різновидом цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів.

Страхування — це система економічних відносин.

Будь-які відносини передбачають наявність, як мінімум, двох суб'єктів. У страховій справі страховик та страхувальник — головні суб'єкти.

Страховики — юридичні особи (акціонерні, повні, командитні товариства або товариства з додатковою відповідальністю), що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вони виробляють умови страхування і пропонують страхові послуги своїм клієнтам.

Страхувальники — юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори щодо страхування свого власного інтересу або інтересу третьої особи, сплачують страхові премії і мають право (за договором або за законом) на отримання компенсації (відшкодування) при настанні страхового випадку.

У кожній країні права і обов'язки сторін, котрі беруть участь у страхуванні, регулюються законодавчими нормами. В Україні юридичною основою такого регулювання є Закон України від 7 березня 1996 року "Про страхування". Він спрямований на утворення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Зазначимо: його дія не поширюється на державне соціальне страхування.

Згідно з названим Законом страховиками визначаються юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом для здійснення страхової діяльності в Україні. Займатись страховою діяльністю мають право юридичні особи, які у встановленому порядку одержали ліцензію.

У Законі "Про страхування" договір страхування визначається як письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування (надання допомоги, внесення страхових платежів у визначені терміни та виконання інших умов договору).

Згідно з нормами Закону "Про страхування" страховик зобов’язаний:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) з одержанням відомостей про настання страхового випадку протягом двох робочих днів вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для вчасної виплати страхової суми або