3. Визначення страхового ризику та його зміст

У страховому бізнесі поняття «ризику» трактується неоднозначно. Виходячи з правових положень, ризик — це сама небезпека чи випадковість, від якої здійснюється страхування, разом з тим ризик — це ступінь чи величина очікуваної небезпеки, імовірність її настання. Ризик у страхуванні характеризується імовірністю і випадковістю настання події, її передбаченістю в законі чи договорі, можливістю її прояву при настанні як страхового випадку. Страховий ризик установлюється для кожного зобов'язання по страхуванню або в законі, або в правилах страхування, або в конкретному договорі. На практиці термін «страховий ризик» вживається в різних контекстах: нараховується близько 20 його трактувань. Ризиком називають окреме страхування, розмір відповідальності страховика, майно, прийняте на страхування, об'єкт страхових правовідносин і т.д. З погляду страхової компанії, ризик являє собою предмет страхування, а обсяг ризику, його характер, визначають для страховика можливість прийняття того чи іншого об'єкта на страхування.

Законодавчо закріпленими ознаками страхового ризику є імовірність і випадковість його настання.

Найбільш важливою проблемою в теорії ризику є вироблення заходів для його зниження і управління ризиком. Зниження величини ризику здійснюється через різні механізми: диверсифікованість, лімітування, страхування, самострахування. При цьому характерною рисою страхового бізнесу є те, що, з одного боку, страхування як основний вид послуг страхової компанії виступає одним з методів управління ризиком, а з іншого боку, страхова компанія як суб'єкт ринку сама потенційно піддана цілому ряду ризиків. Таким чином, страхова компанія, виступаючи елементом системи ризик-менеджменту, значною мірою сама має потребу в механізмах управління власними ризиками.

Значний вплив на діяльність будь-якого страховика справляють ризики, не пов'язані зі страховою діяльністю. Вони, у свою чергу, підрозділяються на ризики зовнішнього ринкового середовища і ризики внутрішнього ринкового середовища.

До ризиків зовнішнього ринкового середовища відносяться ризики, дія яких поширюється на всіх учасників страхового ринку і ґрунтується на зовнішніх, що не залежать від страховика причинах. До них відносяться природні, політичні й економічні ризики. Природні ризики являють собою прояви стихійних сил природи: землетрус, повінь, буря, пожежа і т.д. У цілому їхній вплив не настільки значний, оскільки страхова компанія не оперує великими господарськими площами і не здійснює якого-небудь виробництва. Потенційно даній небезпеки піддаються лише офісні будови страховика.

Політичні ризики взаємозалежні з діяльністю держави і загальною політичною ситуацією в країні. Конкретизуючи поняття «політичних ризиків», можливо виділити: ризик оголошення воєнних дій, революції, громадянської війни, народних хвилювань, страйків, націоналізації, реквізиції, конфіскації майна.

Нарешті, економічні ризики являють собою небезпеку можливих втрат страховика в процесі фінансово-господарської діяльності, викликаних зовнішніми економічними причинами. Зокрема, до економічних ризиків відносять ризик ліквідності, інфляційний і валютний ризики, ризик зниження прибутковості, ризик несприятливої зміни валютного законодавства. Якщо поняття ризику інфляції і ризику несприятливої зміни валютного законодавства досить «прозорі», то ризики ліквідності і зниження прибутковості, а також валютний ризик вимагають визначення.

Ризиком ліквідності є ризик, пов'язаний з можливістю втрат при реалізації цінних паперів через зміну оцінки їхньої вартості. Валютні ризики являють собою небезпеку втрат, пов'язаних зі зміною курсу однієї валюти по відношенню до іншої. До ризиків зниження прибутковості відноситься небезпека втрат страховою компанією в результаті зміни процентних ставок по цінних паперах, банківським вкладам, кредитам.

Небезпека економічних ризиків найбільш висока в страховому бізнесі при формуванні і розміщенні страховиком страхових резервів, здійсненні інвестицій. Фактором, що обмежує вплив економічних ризиків страхової компанії, є те, що відповідно до законодавства страховик не вправі займатися іншою діяльністю, крім страхування, і виступати учасником первинного ринку цінних паперів і ринку позичкових капіталів. Більш того, органами страхового нагляду визначений перелік об'єктів із вказівкою конкретних часток участі, у які можуть бути розміщені страхові резерви. Усі ці особливості деякою мірою обмежують число і ступінь впливу економічних ризиків на діяльність страхової компанії.

Ризиками внутрішнього ринкового середовища страхової компанії є ризики, небезпека виникнення яких поширюється тільки на конкретні об'єкти ринку і ґрунтується на сугубо внутрішніх причинах.

Ризики внутрішнього ринкового середовища не настільки численні, як ризики зовнішнього середовища. Разом з тим їхній вплив на діяльність страховика також досить значний. До них відносять ризики, пов'язані з імовірністю втрат через крадіжку, диверсії, недбалість і несумлінність персоналу, перенапруги технологічних систем, недосконалості структури керування, впровадження нової технології.

Наступною основною групою ризиків, що впливає на страховика, є ризики, пов'язані зі страховою діяльністю. Вони впливають на роботу страхової організації і ґрунтуються на специфіці послуг, що надаються нею. Ризики, пов'язані зі страховою діяльністю, являють собою найбільш суперечливу групу ризиків у страховому бізнесі. Це пояснюється тим, що їхню значну частину — ризики, прийняті по договорах страхування, — страховик бере на себе добровільно за відповідну винагороду.

Отже, ризики, пов'язані зі страховою діяльністю, належать до двох підгруп: ризики, прийняті по договорах страхування, і ризики, пов'язані з обслуговуванням договорів. Як уже згадувалося вище, ризики, прийняті по договорах страхування, страхова компанія бере на себе добровільно. Більш того, надання послуг по страховому захисту від зазначених ризиків є основною сферою діяльності страхової компанії. У залежності від спеціалізації і