3) Нормативно-правовий акт. Нормативно-правовий акт — це юридичний документ, який має загальнообов’язковий характер, прийнятий компетентними державними органами, підтримується і охороняється державною владою від порушень, направлений на регулювання суспільних відносин і охорону соціальних цінностей. Нормативно-правовий акт має всі ознаки права і відноситься до правових актів.

Правових актів досить багато, і їх потрібно відрізняти один від одного. Термін «правовий акт» в правознавстві має три значення: по-перше - це правило правомірної дії — юридич-ний факт; по-друге - результат правомірних дій як елемент правової системи (юридична норма, індивідуальний припис (акт), акт автономного регулювання); по-третє - юридичний документ.

В даному випадку найбільш підходять два останніх зна-чення. Тому правовий акт — це письмовий документ, який належним чином оформлений і в зовнішній формі виражає волю держави, її органів, класів, соціальних груп, окремих індивідів, узагальнення практики.

В підручниках по теорії держави і права всі ці акти викла-дені ізольовано один від одного, немає їх системного ана-лізу. Разом із тим, таке узагальнення і класифікація актів потрібні для того, щоб знати їх роль і місце в правовій сис-темі. Всі правові акти мають загальні риси:

1) вони виражаються в письмово-документальній формі, мають об'єктивний характер і виступають як юридичні до-кументи, що виражають реальність правових норм або про-цес їх реалізації;

2) вони мають вольовий характер. В них виражаються інте-реси і воля держави, народу, суспільства, окремих держав-них органів, посадових осіб. В зв'язку із цим вони мають юридичну силу;

3) в цих актах закріплюються елементи правової системи — юридичні норми, узагальнення практики, індивідуальні приписи, автономні рішення окремих осіб. Вони мають офі-ційний характер;

4) всі ці акти складають єдину систему правотворчості, а також реалізації і застосування правових норм. Ліквідація або витіснення якої-небудь групи актів веде до порушення механізму правового регулювання суспільних відносин;

5) через правові акти населення отримує інформацію про зміст права — правові знання, про суб'єктивні права і обо-в'язки тощо. Ці акти виконують ідеологічну, орієнтовну інформаційну, регулюючу, охоронну й інші функції права. Вони існують у вигляді фрагментів фізичного (матеріально-го світу) і сприймаються людьми як образ права, почуття права і законності.

В самому загальному вигляді всі правові акти можна поділити на дві великі групи: 1) нормативні акти; 2) індивіду-альні акти. Разом із тим в практичному житті ми зустрічає-мо чотири різновидності таких актів:

1) нормативні юридичні акти — акти правотворчості ком-петентних органів держави або населення в результаті різних референдумів. Вони складають основу системи права і зако-нодавства;

2) інтерпретаційні акти нормативного або індивідуального характеру. Це акти офіційного тлумачення правових норм, які мають загальнообов'язковий характер або обов'язкові тільки для конкретної справи, якщо це казуальне офіційне тлумачення. Вони доповнюють першу групу правових актів.

3) індивідуальні акти застосування правових норм, які ма-ють владний характер, обов'язкові тільки для учасників кон-кретної справи і мають одноразовий характер. Наприклад, рішення суду. Укази Президента про нагородження тощо

4) акти реалізації прав і обов'язків суб'єктів суспільних відносин. Наприклад, договори, заповіт. Вони виражають автономні рішення окремих осіб, правомірні дії і направ-лені на реалізацію права.

Всі ці акти відрізняються один від одного юридичною си-тою, дією в часі, в просторі і по колу осіб.

Нормативно-правові акти — основна і майже єдина фор-ма права в Україні ця форма права має свої великі пере-ваги.

1) Нормативно-правовий акт дає можливість найбільш чітко, ясно і однозначно сформулювати зміст правових норм, юридичних прав і обов'язків. Якість нормативно-правових актів в значній мірі залежить від діяльності правотворчих органів, від розвитку юридичної науки в суспільстві, від рівня суспільної правосвідомості.

2) Нормативно-правовий акт дає змогу досить швидко до-вести до населення зміст норм права. Засоби масової інформації — телебачення, радіо, преса являються основними засобами передачі інформації про зміст норм права, друге місце займають окремі видання законів, кодексів, збірників нор-мативно-правових актів.

3) Ця форма права, на відміну від інших, дає можливість відносно і оперативно змінювати чи доповнюва-ти їх.

4) Наявність такої форми права дає змогу добре проводи-ти систематизацію і кодифікацію, а єдиний збірник законів найбільш зручний для користування. Нормативно-правові акти можна систематизувати за допомогою збірників і ком-п'ютерів (ЕОМ).

Разом із тим нормативно-правові акти мають свої недо-ліки. Оскільки суспільні відносини постійно розвиваються, то вони вимагають оперативного внесення змін і доповнень до них, що робити в нинішніх умовах досить складно, ос-кільки це вимагає багато часу.

Всі нормативно-правові акти мають офіційний характер, оскільки вони видаються державою або її окремими органами. В зв'язку із цим вони мають юридичну силу. Юридична сила — це специфічна властивість нормативно-правових актів, яка розкриває їх співвідношення і залежність за формальною обов'язковістю та визначається місцем правотворчого органу в апараті держави. Нормативно-правові акти відрізняються від інших правових актів наступними ознаками:

1) нормативно-правові акти мають владний характер і ви-даються в межах компетенції того чи іншого державного органу або загальнонародних чи місцевих референдумів;

2) вони мають певну форму і назву, передбачену для актів тих чи інших державних органів, наприклад, Верховна Рада України видає закони і постанови;

3) всі нормативно-правові акти повинні мати правовий характер, відповідати Конституції, принципам правової дер-жави і громадянського суспільства або актам загальнонарод-ного референдуму;

4) вони повинні бути офіційно опубліковані і мати ме-ханізм їх реалізації,

5) всі нормативно-правові акти є не тільки формою