Юрист в сучасному суспільстві

Зміна суспільних відносин і реформування економіки приводять до швидкої динаміки законодавства. Виходячи з цього, простим громадянам важко орієнтуватися в законодавстві, яке постійно змінюється, тим більше такий процес ускладнює захист ними своїх прав у суді.

Хоча зараз населення стає все більш грамотним у правовому відношенні, не боячись звертатися до суду, державних органів і т.д., все ж таки далеко не всі можуть собі дозволити самостійність у рішенні даного питання.

Одним із самих надійних гарантів захисту і відновлення прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб є юрист.

Відносини юристів і сучасного суспільства можна виразити в задачах, що стоять перед юристами, зокрема:

Основна - надання кваліфікованої юридичної допомоги громадянам і юридичним особам.

Сприяння в охороні прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Зміцнення і забезпечення авторитету суду і справедливого здійснення правосуддя.

Повага прав, честі і достоїнства інших осіб.

Усіляка виховна робота з громадянами по дотриманню і виконанню законів.[3]

Належний захист прав і основних свобод людини на які мають право всі особи, незалежно від того, чи є ці права економічними, соціальними і культурними, або цивільними і політичними, вимагає щоб всі особи мали ефективний доступ до юридичних послуг, наданим незалежною юридичною професією.[2]

В Статуті ООН люди усього світу підтверджують, серед іншого, свою рішучість створити умови при яких може підтримуватися справедливість, і проголошують в якості однієї зі своїх цілей досягнення міжнародного співробітництва в розвитку і заохоченні поваги прав людини й основних воль без розходження на основі раси, статі, мови, або релігії.

Загальна Декларація Прав Людини проголошує принципи рівності перед законом, презумпції невинності, права на справедливе і публічне слухання незалежним і безстороннім трибуналом, і всі гарантії необхідні для захисту кожного обвинуваченого в злочині.

Міжнародна Угода по Цивільних і Політичних Правах проголошує, крім того, право на суд без необґрунтованої затримки і право на справедливе і відкрите слухання компетентним, незалежним і безстороннім трибуналом створеним за законом.

Міжнародна Угода по Економічним, Соціальним, і Культурним Правам повторює зобов'язання Держав за Статутом сприяти загальній повазі і дотриманню прав і свобод людини.

В Постанові Ради Європи №(78) 8 „О юридичній допомозі і консультаціях” прийнятій Комітетом Міністрів 2 березня 1978 року на 284-ом засіданні Міністрів йдеться, що право на доступ до правосуддя і на справедливе слухання гарантується статтею 6 Європейської Конвенції про Права Людини і є основним аспектом будь-якого демократичного суспільства Надання юридичної допомоги не повинне більше розглядатися як добродійність незабезпеченим особам, але як зобов'язання всього суспільства у цілому.

Ніхто не повинний бути відвернений економічними перешкодами від здійснення або захисту свого права в будь-якому суді, що визначає цивільні, комерційні, соціальні або податкові питання. З цією метою, всі особи повинні мати право на необхідну юридичну допомогу в судових розглядах.

Юридична допомога повинна надаватися навіть якщо особа може оплачувати лише частину витрат на розгляди. У цьому випадку, юридична допомога може надаватися з фінансовим внеском особи, якій надається допомога, що не повинен перевищувати того розміру, який ця особа може оплатити без неприйнятних труднощів.

Юридична допомога повинна покривати усі видатки, понесені особою, що одержує юридичну допомогу в здійсненні або захисті своїх юридичних прав і зокрема оплати юриста, витрат на експертів, свідків і переклади.

Юристи повинні постійно підтримувати честь і достоїнство своєї професії в ролі істотних агентів здійснення правосуддя.[2]

Обов'язки юристів у відношенні їхніх клієнтів повинні включати:

Консультації клієнтів у відношенні їхніх юридичних прав і обов'язків, і у відношенні функціонування юридичної системи в тому ступені, у якому це має відношення до юридичних прав і обов'язків клієнтів;

Надання допомоги клієнтам усіма можливими образами, і прийняття юридичних дій для захисту їхніх інтересів;

Надання допомоги клієнтам у судах, трибуналах або адміністративних органах, в міру необхідності.

Юристи, захищаючи права своїх клієнтів і сприяючи цілям правосуддя, повинні прагнути підтримувати права людини й основні свободи, визнані місцевим і міжнародним законодавством і повинні постійно діяти вільно і відповідно до закону, визнаних стандартів і етики юридичної професії.

Юристи повинні вірно дотримувати інтересів своїх клієнтів.

Ніякий суд або адміністративний орган, що визнає право представлення в цьому суді/органі юристом своїх клієнтів не повинний відмовляти у визнанні права юриста з'являтися в цьому суді/органі від імені свого клієнта, якщо тільки цей юрист не був дискваліфікований відповідно до місцевого законодавства і практикою і відповідно до дійсних принципів.

Юристи повинні мати цивільну і карну недоторканність за відповідні думки, викладені щиро в письмових або усних заявах або у своїх професійних появах у суді, трибуналі або іншому юридичному або адміністративному органі.

Відповідні органи зобов'язані забезпечити юристам доступ до відповідної інформації, досьє і документів, які знаходяться у їхньому володінні або під їх контролем протягом достатнього часу для того щоб дозволити юристам надати ефективну юридичну допомогу своєму клієнту.

Уряди повинні визнавати конфіденційність усіх повідомлень і консультацій між юристами і їх клієнтами в рамках їхніх професійних відносин.

Юристи як інші громадяни мають право на волю вираження, віри, асоціації і зборів. Зокрема, вони мають право брати участь у публічних обговореннях питань, пов'язаних з правом, здійсненням правосуддя та сприянням і захистом прав людини, вступати в або створювати місцеві, національні або міжнародні організації і брати участь у їхніх зустрічах, без всяких обмежень через їхні повноправні дії або участь у законній організації. При здійсненні цих прав, юристи повинні завжди поводитися відповідно до закону, визнаних стандартів і