Страхування

Зміст

1. Принцип першопричини. Зміст, особливості реалізації

Принципи ринкового (комерційного) страхування

Принципи, які викладені нижче, носять загальноприйнятий фундаментальний характер і в тій або іншій формі присутні у страховому законодавстві будь-якої країни, що сповідає принципи ринкової економіки.

Існує шість базисних принципів:

наявності майнового (страхового) інтересу;

граничної сумлінності (найвищий ступінь довіри сторін);

виплати відшкодування в розмірах реального збитку;

безпосередньої причини (наявність причинно-наслідкового зв'язку);

суброгації;

сприяння (або подвійного страхування).

Принцип безпосередньої причини

Збитки і втрати страхувальника можуть бути обумовлені багатьма причинами - прямими і непрямими.

Для того, щоб страхове відшкодування за договором страхування підлягало сплаті, повинна бути безпосередня причина (інакше - першопричина збитку), яка прямо приводить до виникнення збитку.

Вона повинна бути зафіксована в договорі в якості страхового ризику -визначеної події, на випадок якої проводиться страхування і яке має ознаки імовірності і випадковості настання.

У договорі страхування вказуються страхові випадки - події, першопричиною яких є зазначені страхові ризики. Причому тільки страхові випадки (події, що обговорені в договорі або передбачені законодавством і уже відбулися) викликають обов'язок страховика зробити виплату страхової суми (страхового відшкодування).

У договорі страхування можуть" бути виключення (застереження) по ризиках, на випадок яких страхування не здійснюється. Якщо безпосередньою причиною збитку стали такі обставини, то вони не компенсуються страховиком.

Франшиза - це визначена договором страхування частина збитків, яка в разі страхового випадку не підлягає відшкодуванню страховиком. Вона може бути визначена у вигляді певної грошової суми або у відсотках до всієї страхової суми. Завдяки застосуванню франшизи досягається поєднання самострахування зі страхуванням. Підприємства, щоб забезпечити самострахування дрібних (а іноді й середніх) ризиків, створюють власні фонди ризику (резервні фонди). З огляду на наявність такого фонду страхувальники можуть звертатися до страховиків із проханням узяти ризик на страхування частково. Застосовувати франшизу зацікавлені й страховики. Оскільки при цьому частина ризику утримується на відповідальності страхувальника, він стає більш заінтересованим вжити превентивних заходів, щоб зберегти здоров'я, майно або знизити ризик відповідальності перед третіми особами.

Розрізняють умовну та безумовну франшизу. Умовна франшиза частіше використовується в особистому страхуванні. Наприклад, правила страхування можуть фіксувати кількість днів хвороби до початку надання страхової допомоги. Але якщо застрахований хворів довше, то допомога виплачується за всі дні непрацездатності.

Безумовна франшиза означає, що відповідальність страховика визначається розміром збитку за відкиданням франшизи. Такі поліси поширені при страхуванні автотранспорту та деяких інших об'єктів. Це дає змогу страховикам уникнути розрахунків з дрібних ризиків і тим самим значно зменшити витрати на ведення справи.

2. Склад, зміст та особливості застосування таблиць смертності

Джерелом даних для розрахунків нетто-премій і резервів в особистому страхуванні, як відомо, служать «таблиці смертності» (ТС). Таблиця смертності (іноді її називають таблицею дожиття) будується на основі даних статистики населення. Вона являє собою числову модель, що характеризує процес зміни чисельності гіпотетичної сукупності людей однієї статі за віком.

Таблиця смертності складається з декількох статистичних рядів, що знаходяться у визначених співвідношеннях і залежностях.

Припустимо, що ми могли б простежити велику кількість одночасно народжених до межі їхнього життя, відзначаючи з цієї маси кількість тих, що залишаються живими до кожного наступного року життя, тобто кожного наступного дня народження, поки вся ця маса народжених не вимре.

Позначаючи значком x вік, символом l(0) – основну масу народжених і символом l(x) (відповідно до позначень, прийнятим Лондонським інститутом актуаріїв) - кількість, що доживають до повного віку x лет, тобто тих хто переживає свій x-й день народження, ми одержуємо ряд позитивних чисел l(x), l(x+1), l(x+2), ... , з яких кожне наступне число не може бути більшим за попереднє.

Якщо позначити через w граничний вік, до якого дожила кількість, що спостерігається, народжених, то, ймовірно, що l(w+1)=0. Отриманий ряд, позначений l(x), і складає перший основний ряд таблиці смертності. На практиці, звичайно, не представляється можливим простежити масу одночасно народжених протягом усього їхнього життя, і величини l(x) отримують шляхом різних обчислень.

Слід також зазначити, що таблиці смертності не обов'язково виходять з кількості народжених, тобто l(0), і, наприклад, т.наз. таблиці смертності по інд. спостереженням, що мають застосування в галузі страхування життя, звичайно починаються з якого-небудь повного віку, напр., ТС російських страхових товариств, розроблена В.Ф.Мелещевским, виходить з кількості однолітків віку 18 років.

Якщо з чисел ряду l(x) скласти послідовні різниці l(x)-l(x+1)=d(x), то різниці ці показують кількість осіб померлих з числа доживших до віку x раніше досягнення віку x+1 років. Т.о. d(0)=l(0)-l(1), d(1)=l(1)-l(2), ... , тобто кількість померлих у віці від x до x+1 років дорівнює різниці між кількістю доживающих до віку x років і кількості доживающих до віку x+1 років.

З зазначених визначень виявляється, що d(w)=l(w), і що сума всіх d(x) дорівнює l(0).

З ряду l(x) можна одержати ряд d(x), і навпаки, знаючи d(x) і l(0), можна відновити l(x).

Дріб d(x)/l(x), яку позначають символом q(x), можна розглядати як імовірність для тих, хто досяг віку x років умерти протягом наступного року життя (не дожити до віку x+1 років).

За математичну імовірність настання події приймають дріб, знаменник якого означає кількість равноможливих, несумісних між собою і вичерпним явищем випадків, а чисельник - кількість равноможливих випадків, що сприяють цій події... Величина q(x) у таблицях смертності, розглянута як імовірність для сукупності осіб віку x умерти, не доживши до віку x+1 років, визначається a posteriori, на підставі результатів спостереження і має лише формальний характер математичної імовірності.

Визначаючи імовірність вмерти в 40 років, не