Необхідно, однак, мати на увазі, що статистика взагалі не стосується окремих індивідуумів або окремих випадків, але поєднує окремі випадки в сукупності, як особливі об'єкти наукового вивчення; величина q(40) в узятому прикладі, незважаючи на формальну лише аналогію з математичною імовірністю, може розглядатися як дійсна імовірність для осіб даної сукупності 40-літніх вмерти на протязі наступного року життя, у зв'язку з тією лише загальною ознакою, що поєднує дану сукупність, тобто з віком.

Оскільки сума імовірностей двох протилежних подій = 1 і тому що особи, що досягли віку x років, можуть або вмерти, не доживши до віку x+1 років, або дожити до цього віку, то різниця 1-q(x)=p(x) відповідної імовірності для осіб віку x дожити до віку x+1.

Величину p(x) можна одержати і безпосередньо з ряду l(x). Оскільки з l(x) осіб доживає до віку x+1 років l(x+1) осіб, то p(x)=l(x+1)/l(x).

Для граничного віку w, тому що l(w+1)=0, мабуть, що p(w)=0 і q(w)=1.

Одержавши тим або іншим шляхом величини q(x) або p(x), наприклад, шляхом зіставлення померлого віку x років з живими того ж віку за переписом, можна легко обчислити величини l(x) і d(x) таблиці смертності:

l(x+1)=l(x)*p(x), x=0,...,w-1

Таким чином, приймаючи за вихідну масу народжених яке-небудь кругле число (1000, 10000, 100000) і помноживши його на p(0), ми одержимо кількість тих, хто дожив до 1 року - l(1), і т.д. З отриманих величин кількості тих хто живе шляхом послідовних вирахувань одержуємо кількість ти хто вмирає d(x).

Вищенаведені співвідношення і залежності складають основні властивості кожної таблиці смертності, яким би шляхом вона не була побудована.

З зазначених вище співвідношень убачається, що для побудови ТС досить одержати тим або іншим шляхом або величини l(x), або d(x), або q(x) і p(x), тому що кожна з них дає можливість обчислювати інші. У зв'язку з тим, який із зазначених елементів визначається спочатку, розділяються й основні методи побудови таблиць смертності.

На практиці, у залежності від якості і характеру наявного сирого матеріалу, найближчі деталі і прийоми обчислень, у відношенні наприклад застосування різних способів інтерполяції і вирівнювання, обліку еміграції й імміграції, утворення різноманітних сукупностей живучих і померлих і т.д., представляють крайню розмаїтість, і можна, не перебільшуючи, сказати, що прийомів обчислення ТС мається стільки ж, скільки мається взагалі ТС; якщо ж, однак, мати на увазі загальні принципи, що лежать в основі побудови таблиць, то головні методи, що застосовувалися і застосовуються при побудові ТС, можна розділити на 3 групи:

1) побудова таблиць із сукупностей померлих, розподілених за віком,

2) побудова таблиць із сукупностей померлих, розподілених за віком, і сукупностей народжених,

3) побудова таблиць із сукупностей померлих, розподілених за віком, і сукупностей живучих, розподілених за віком.

Приведене угруповання вказує разом з тим той історичний порядок, у якому ці 3 головні методи побудови ТС створювалися, удосконалювалися і потім використовувались, за винятком останнього, так званого. демографічного методу, який сьогодні тільки і застосовується на практиці.

ТС звичайно розділяють ще на ТС, що відносяться до всього населення (країни, області, міста), і на ТС за індивідуальними спостереженнями, зібраним у середовищі такого суспільства, або групи, усяка зміна в складі якої може бути вчасно відзначена, куди відносяться ТС застрахованих у страхових товариствах і т.п.

3. Ризики підприємницької діяльності. Склад, зміст

Здійснення підприємництва в його будь-якому вигляді пов'язано з ризиком, який прийнято називати господарським, або підприємницьким.

Складність класифікації підприємницьких ризиків полягає в їх різноманітті.

Видова розмаїтість ризиків дуже велика - від пожеж і стихійних лих до міжнаціональних конфліктів, змін у законодавстві, що регулює підприємницьку діяльність, і інфляційних коливань.

Крім цього, економічний і політичний розвиток сучасного світу породжує нові види ризику, що досить важко визначити, оцінити кількісно.

В економічній літературі, присвяченій проблемам підприємництва, немає стрункої системи класифікації підприємницьких ризиків.

У першу чергу необхідно виділити типи ризиків, згрупувавши їх за визначеними ознаками.

Виходячи з джерел виникнення ризиків варто розрізняти:

ризик, пов'язаний з господарською діяльністю;

ризик, пов'язаний з особистістю підприємця;

ризик, пов'язаний з недоліком інформації про стан зовнішнього середовища.

За сферою виникнення підприємницькі ризики можна підрозділити на зовнішні і внутрішні. Джерелом виникнення зовнішніх ризиків є зовнішнє середовище стосовно підприємницької фірми. Підприємець не може на них впливати, він може тільки передбачати і враховувати їх у своїй діяльності. Мова йде про непередбачені зміни законодавства; нестійкість політичного режиму в країні.

Внутрішні ризики виникають у випадку неефективного менеджменту, помилкової маркетингової політики, а також у результаті внутріфірмових зловживань. Це - кадрові ризики, зв'язані з професійним рівнем співробітників підприємницької фірми.

За рівнем прийняття рішень виділяють: макроекономічний (глобальний) ризик і ризик на рівні окремих фірм (локальний).

З погляду тривалості в часі підприємницькі ризики можна розділити на короткочасні і постійні. До групи короткочасних відносяться ті ризики, що загрожують підприємцю протягом кінцевого відомого відрізка часу, наприклад, транспортний ризик, коли збитки можуть виникнути під час перевезення вантажу, або ризик неплатежу по конкретній угоді.

До постійних ризиків відносяться ті, котрі безупинно загрожують підприємницької діяльності в даному географічному районі або у визначеній галузі економіки, наприклад, ризик неплатежу в країні з недосконалою правовою системою або ризик руйнувань будинків у районі з підвищеною сейсмічною