України та не мають у своїх старих паспортах відмітки про прописку, яка підтверджує факт їхнього проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року. Такі особи повинні у встановленому порядку пройти процедуру встановлення належності до громадянства України і подати до паспортно-візової служби необхідні документи, а саме: заяву встановленого зразка, копію паспорта громадянина колишнього СРСР і рішення суду, яке підтверджує факт постійного проживання особи на території України за станом відповідно на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року.
Для встановлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону дитини (віком до 18 років) один із її батьків або інший законний представник подає такі документи:
а) заяву про встановлення належності дитини до громадянства України;
б) копію свідоцтва про її народження;
в) один з таких документів: —
довідку, що підтверджує факт постійного проживання дитини на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року; —
довідку, що підтверджує факт проживання на території України в зазначений період батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника, з яким дитина постійно проживала; —
копії паспортів батьків дитини (одного з них), іншого її законного представника — громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України в зазначений період; —
рішення суду, яке підтверджує факт постійного проживання дитини на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року; —
рішення суду, яке підтверджує факт постійного проживання на території України батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника у зазначений період.
Якщо документи про встановлення належності дитини до громадянства України подає не один із батьків дитини, а інший її законний представник, то також подається копія документа про те, що заявник є законним представником дитини.
Досить вагомим чинником нової редакції Закону, на відміну від попередньої, є чітке визначення поняття «поважних причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства».
Хочу звернути увагу ще на одне дуже важливе питання, яке раніше законодавством не було врегульоване — набуття громадянства України за територіальним походженням.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону — особа, яка сама або хоча б один з її батьків, дід чи баба, повнорідні брат чи сестра народилися або постійно проживали до 16 липня 1990 року на території, яка стала територією України відповідно до статті 5 Закону України «Про правонаступництво України», а також на інших територіях, що входили до складу Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Республіки (УРСР), і нині є особою без громадянства (або іноземцем, що взяв зобов’язання припинити іноземне громадянство), що подала заяву про набуття громадянства України, а також її діти, реєструються громадянами України.
Дитина, яка народилася чи постійно проживала на території УРСР (або хоча б один з її батьків, дід чи баба народилися чи постійно проживали на територіях, зазначених у частині першій цієї статті) і є особою без громадянства, реєструється громадянином України за заявою одного з батьків або опікуна чи піклувальника.
Дитина, яка народилася на території України від батьків, які є іноземцями, реєструється громадянином України за клопотанням одного з батьків або опікуна чи піклувальника.
Особи, зазначені у частині першій цієї статті, які є громадянами тих держав, з якими існує міжнародний договір України, що дозволяє особі звертатися для набуття громадянства України, можуть подавати заяви про набуття його лише після припинення іноземного громадянства.
Особи, зазначені у частині першій статті 8 цього Закону, які є іноземцями, мають припинити іноземне громадянство і подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави. Якщо особи, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, або їм надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Зобов’язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства цих держав.
Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов’язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави.
Спрощена також процедура щодо прийняття до громадянства України іноземців, осіб без громадянства та біженців.
Для прийняття до громадянства України іноземець або особа без громадянства мають подати документ про безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п’яти років. Однак ця умова не поширюється на особу, яка перебуває у шлюбі з громадянином України понад два роки та постійно проживає в Україні на законних підставах. Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм зазначеного статусу. Від біженців не вимагається подання документа про підтвердження наявності законних джерел існування.
Слід зазначити, що Закон має багато інших нових положень, які раніше з тих чи інших причин не були врегульовані законодавством.
Література
Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, №254/96-ВР
Закон України “Про правовий статус іноземців”.//Відомості Верховної Ради