сили, постановлене по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав рішення суду чи ухвала суду про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін; якщо в провадженні суду є справи по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; якщо між сторонами укладено договір про передачу даного спору на вирішення третейського суду; якщо справа не підсудна даному судові; якщо заява подана недієздатною особою; якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Суддя, відмовляючи в прийнятті заяви, постановляє про це мотивовану ухвалу. На ухвалу судді може бути подано скаргу, внесено окреме подання.
У відповідності з статтею 178 ЦПК розгляд справи по суті починається доповіддю одного з суддів, після чого головуючий з'ясовує: чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони закінчити справу мировою угодою або звернутись для вирішення спору до третейського суду.
2. Мирова угода та правила її укладення
Відповідно до статті 304 Цивільного процесуального Кодексу України у суді апеляційної інстанції сторони мають право укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про цю процесуальну дію, незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Стаття 332 Цивільного процесуального Кодексу України визначає порядок відмови позивача від позову і укладення мирової угоди сторін в суді касаційної інстанції Відповідно до зазначеної статті позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил Цивільного процесуального Кодексу, незалежно від того, хто подав касаційну скаргу.
Стаття 352 Цивільного процесуального Кодексу називається “Мирова угода і відмова від примусового виконання рішення”. В цій статті зазначено, що мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення на затвердження.
Суд має право перевірити і не затвердити мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб.
За результатами розгляду мирової угоди або відмови від примусового виконання суд постановляє ухвалу відповідно до правил статті 179 Цивільного процесуального Кодексу “Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і мирова угода сторін”, в якій передбачається наступне:
“Заява позивача про відмову від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін заносяться до протоколу судового засідання і підписуються відповідно позивачем, відповідачем або обома сторонами.
Якщо відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем або мирова угода сторін викладені в адресованих суду письмових заявах, ці заяви додаються до справи, про що зазначається в протоколі судового засідання.
До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін суд роз'яснює позивачеві або сторонам наслідки відповідних процесуальних дій.
Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін суд постановляє ухвалу, якою одночасно закриває провадження в справі. В ухвалі повинні бути зазначені умови затверджуваної судом мирової угоди сторін.
В разі неприйняття судом відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем або незатвердження мирової угоди сторін суд постановляє про це мотивовану ухвалу.
Розподіл судових витрат між сторонами у відповідності зі статтею 75 Цивільного процесуального кодексу здійснюється наступним чином: стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати, хоча б ця сторона і була звільнена від оплати судових витрат на користь держави. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, в якій позивачеві відмовлено.
Судові витрати, понесені судом, стягуються з кожної сторони пропорційно до тієї частини позову, відносно якої рішення постановлено проти неї, і зараховуються в доход держави.
Коли сторона, на користь якої постановлено рішення, звільнена від судових витрат, то судові витрати стягуються з другої сторони у доход держави.
В разі відмови в позові позивачеві, звільненому від оплати судових витрат, вони приймаються на рахунок держави.
Якщо суд вищестоящої інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінить рішення або постановить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. У разі скасування рішення і закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду суд, який скасував рішення, вирішує питання про повернення судових витрат, пов'язаних з подачею скарги.
В разі закриття справи внаслідок відмови позивача від позову витрати стягуються за ухвалою суду.
Розподіл судових витрат при відмові від позову і мировій угоді, відповідно до статті 78 Цивільного процесуального Кодексу України здійснюється в такий спосіб: при відмові позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог внаслідок добровільного задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, то суд за проханням позивача присуджує з відповідача всі понесені позивачем по справі судові витрати.
Якщо сторони при укладенні мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат і витрат по оплаті допомоги адвоката, суд вирішує це питання відповідно до статті 75 Цивільного процесуального Кодексу України.
3. Укладення мирової угоди відповідно до Закону про Міжнародний