У цілому, призначення податків і податкових платежів до бюджету полягає в тому, щоб забезпечити витрати держави на утримання держуправління, оборону країни, вирішення економічних і соціальних завдань суспільства, а також на створення умов для підвищення ефективності ви-робництва і регулювання споживання в суспільстві.

Сплата податків і податкових платежів пов'язана з перерозподілом знов створеної вартості. Таким чином, вони є частиною єдиного процесу відтворення, специфічною формою виробничих відносин. Реалізація цих відносин здійснюється через функції, що виконують податки.

В сучасних умовах податки виконують дві основні функції: фіскальну і регулюючу.

Фіскальна функція є основною функцією податків, її зміст полягає у тому, що з її допомогою, шляхом стягнення (сплати) встановлених держа-вою податків і податкових платежів утворюються державні грошові фон-ди, що являють собою матеріальну умову існування держави і здійснення нею внутрішньої та зовнішньої політики. Держава має отримувати не лише достатньо податків, але й своєчасно, щоб у встановлені строки фінансува-ти відповідні витрати бюджету. За допомогою фіскальної функції податків відбувається одержавлення частини національного доходу, який створено в народному господарстві країни. Таким чином, фіскальна функція подат-ків створює об'єктивні умови для втручання держави в економіку, в еко-номічні відносини, тобто обумовлює функціонування регулюючої функції.

Сутність регулюючої функції податків полягає в тому, що вони впливають на різні сторони діяльності їх платників. Так, податки спричи-няють значний вплив на відтворення, стимулюючи або стримуючи темпи його розширення, збільшуючи або зменшуючи накопичення капіталу, розширюючи або скорочуючи платоспроможний попит населення і т.п. У зв'язку з цим держава в змозі свідомо використовувати податки з метою регулювання визначених пропорцій у соціально-економічному житті сус-пільства.

Розглядаючи функції податків, слід відмітити, що вони діють одноча-сно і взаємопов'язане, їх не можна протиставити одна одній. Неможливо також розділяти податки на чисто фіскальні і регулюючі, бо без фіскальної їх дії не може бути і регулюючої.

Застосування податків як фінансових регуляторів - тонка і складна справа, бо вони зачіпають усі сторони життя як платника податків, так і суспільства в цілому. Ефективність застосування податків залежить від їх реальності, об'єкта оподаткування, розміру ставок, податкових пільг, ста-лості законів про оподаткування та ін., тобто від сталості і реальності по-даткового механізму, податкової системи. Тому завданням держави в сфері податків, в умовах ринкової економіки, є створення такої системи оподат-кування, таких умов для платників податків, які б сприяли підвищенню ефективності виробництва і зростанню доходів бюджету, що дозволило б державі найкращим чином виконувати свої функції.

1.2. Елементи системи оподаткування

Оподаткування юридичних і фізичних осіб пов'язане з використанням таких ключових термінів і понять, як суб'єкт, об'єкт і ставка оподаткуван-ня, одиниця виміру, податковий період.

Суб'єкт оподаткування або платник податку - це той, хто сплачує податок, тобто юридична чи фізична особа, яка зобов'язана згідно з чин-ним законодавством сплачувати відповідні податки і податкові платежі. В окремих випадках між платником податку і державою може знаходитись уповноважений орган, служба, які утримують податок з платників, перера-ховують його до бюджету і відповідальні за це. Таке має місце, наприклад, при утриманні прибуткового податку з доходів робітників і службовців обліковою службою підприємства і перерахування його до бюджету.

Суб'єкт оподаткування повинен мати самостійне джерело доходу і бути зареєстрованим у податковому органі.

Поняття «платник податку» переважно є відносним, тому що в бі-льшості випадків цей суб'єкт (платник) є лише опосередкованою, транзит-ною ланкою проходження податків. Він не стільки сплачує податок, скіль-ки здійснює перерахування до бюджету частки отриманих доходів. Реаль-ним платником кожного податку є його носій - споживач товару, бо він оплачує в кінцевому підрахунку вартість товарів і послуг і створює доход - джерело оподаткування об'єкта. Таким чином, у всіх випадках, коли спожи-вачами товарів є їх покупці - вони є реальними платниками податків.

Об'єкт оподаткування - це те, що обкладається податком, база опо-даткування відповідним податком. Об'єктом оподаткування можуть бути доходи в широкому значенні (прибуток, рента, дивіденди), заробітна пла-та, капітал (рухоме і нерухоме майно, земля тощо), вартість продукції, ро-біт, послуг, операції з цінними паперами, користування природними ре-сурсами, майно юридичних і фізичних осіб, додана вартість продукції і товарів, інші об'єкти, визначені Законом «Про оподаткування».

Об'єкт оподаткування повинен бути реальним, стійким, легко визна-чатися, піддаватись чіткому обліку, мати безпосереднє відношення до по-датку, що стягується, і його платника. Однак ці вимоги не завжди викону-ються. Наприклад, прибуток і зарплатню сталим об'єктом оподаткування в наш час назвати неможливо, тому що обсяги прибутку, який отримує на-родне господарство України, з кожним роком знижуються, а заробітна плата місяцями не виплачується. Заробітна плата обкладається при стяг-ненні декількох видів податків, у тому числі комунального податку, які не мають прямого відношення до об'єкта обкладання (зарплатні). У зв'язку з цим вибір об'єкта оподаткування повинен бути таким, щоб менше було протиріч у вимогах до нього.

Податкова ставка - це встановлений у законодавчому порядку роз-мір податку на одиницю оподаткування. Залежно від методів встановлен-ня, ставки бувають універсальні і диференційовані.

Універсальна ставка - це єдина для всіх платників ставка, встанов-лена на одиницю об'єкта оподаткування. Наприклад, ставка податку на додану вартість.

Диференційована ставка - це ставка податку з одиниці