Динаміка “тінізації” економіки свідчить, що на її рівень у період соціально-економічних перетворень впливає ціла низка чинників, а саме:

нестабільність податкового законодавства, високий податковий тиск і нерівномірність податкового навантаження на суб’єкти господарювання, низький рівень податкової дисципліни;

надмірне регулювання підприємницької діяльності;

низький рівень заробітної плати в державному секторі економіки;

корупція в державних органах та органах місцевого самоврядування;

правова незахищеність суб’єктів господарювання від зловживань з боку посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування;

недостатня “прозорість” процедури приватизації державного майна.

Поширення тіньової економічної діяльності призводить до таких негативних наслідків:

зменшення податкових надходжень до державного та місцевих бюджетів;

скорочення обсягів інвестицій в економіку держави та відпливу капіталу за кордон;

дискримінації суб’єктів підприємницької діяльності, недобросовісної конкуренції або неправомірного її обмеження;

нераціонального розміщення трудових ресурсів;

нерегламентованості зайнятості та доходів населення, його різкого розшарування;

правового нігілізму та недовіри до органів державної влади;

криміналізації суспільства;

появи економічної бази для впливу на державних посадових осіб, засоби масової інформації, політичні події, народних депутатів.

Все зазначене сприяє відтворенню факторів, що породжують “тіньовий” бізнес. Найнебезпечнішою для держави є вірогідність того, що “тіньова” економіка з її високою прибутковістю може затягувати легальну економіку до руйнівної конкуренції, внаслідок чого відбувається зростання рівня економічної злочинності.

Крім господарюючих суб’єктів, що мають пряме відношення до економічних процесів, опосередкованими учасниками “тіньових” економічних відносин є представники державного апарату, корумповані чиновники. Ця категорія осіб, переважно, не завжди бере безпосередню участь в економічній діяльності підприємця, вона створює каталітичний (прискорений) вплив на економічні відносини, своєчасно знімає можливі негативні нашарування, уможливлює отримання надприбутку, частиною якого може користуватися.

Кримінальні відносини “тіньової” економіки містять усі види економічної злочинності.

На особливу увагу заслуговує переробна галузь АПК, де активно застосовуються механізми виготовлення необлікованої “тіньової” продукції, зокрема, спирту, лікеро-горілчаних виробів.

Динаміка легального виробництва горілки та лікеро-горілчаних виробів свідчить про падіння обсягів виробництва. Якщо у 1999 році їх виробництво складало 21 млн. дал, то у 2000 р. – 19,3 млн. дал, а у 2001 р., за даними Держдепартаменту продовольства Міністерства аграрної політики України, виробництво горілки та лікеро-горілчаних виробів зменшилося на 19 % – до 15,3 млн. дал.[29]

У 2001 році втрати бюджету від зменшення виробництва горілки та лікеро-горілчаних виробів склали понад 600 млн. грн. У поточному році згідно з прогнозами фахівців виробництво горілки зменшиться ще на 10 % від рівня минулого року. Виходячи з оцінок експертів, потреби українського ринку у горілчаних напоях оцінюються у 30 – 35 млн. дал на рік, з яких 50 % – становить “тіньовий” ринок.

На первинному етапі становлення ринкової економіки змінюються внутрішні та зовнішні форми й принципи формування зовнішньої торгівлі. Лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків сприяла появі різних суб’єктів господарювання з правом виходу на зовнішній ринок.

Контрабанда є домінуючою складовою “тіньової” економіки, саме вона дозволяє уникати сплати митних платежів, одержувати від злочинної діяльності максимальний прибуток, переказувати грошові кошти на рахунки в іноземні банки та у такий спосіб накопичувати капітал.

Контрабанда нерозривно пов’язана з корупцією в органах влади, управління, правоохоронних органах, банківських структурах тощо та суттєво впливає на стан “тіньової” економіки в країні. Вона завдає збитків економіці держави, встановленому правопорядку в галузі міжнародної торгівлі, порушує державний суверенітет.

Протягом 1999 – 2001 років у 1,6 рази зросла кількість затриманих товарів, що незаконно переміщувалися через кордон, а вартість затриманих товарів – у 2,1 рази. Зросли обсяги затриманих прикордонниками товарів, зокрема, горілчаних виробів – у 3 рази, цукру – у 2,4 рази, тютюнових виробів – у 1,9 рази, пально-мастильних матеріалів – у 1,4 рази.[29]

Контрабандисти активізували свою діяльність практично на всіх ділянках кордону. Таке становище є наслідком, перш за все, “прозорості” 4 579 км кордону, що становить 55,7 % від усієї довжини державного кордону України, а також приблизно 1 500 доріг, що зв’язують нашу країну із суміжними державами на півночі, сході та південному заході, з яких лише 98 – забезпечено всім необхідним обладнанням у митному відношенні. А звідси – намагання криміналітету використати цю ситуацію у своїх злочинних цілях. Найбільш вразливими ділянками контрабандної діяльності щодо переміщення товарів є такі: українсько-російська – 37,9 % всієї затриманої контрабанди; українсько-молдовська – 18,6 %; морська – 9,3 %; українсько-білоруська – 8,7 %; українсько-польська – 6,8 %; українсько-румунська ділянки державного кордону – 6,5 %.

Починаючи з 1994 року, контрабандні операції з підакцизними товарами посіли перше місце серед інших видів контрабанди. Злочини вчиняються шляхом ввезення підакцизних товарів на митну територію України під виглядом транзиту з подальшим незаконним відчуженням без сплати митних та інших зборів з використанням митних документів.

Тільки за 2000 – 2001 роки митниками України виявлено 2,5 тис. випадків незаконного переміщення через митний кордон України спирту на суму понад 11 млн. грн. та 1,25 тис. випадків переміщення горілчаних виробів на суму більше 500 тис. грн.

Прояви “тіньової” економічної діяльності спостерігаються майже на всіх етапах організації і здійснення господарювання, мають свої специфічні особливості, що обумовлює зважений диференційований підхід до вирішення проблем “детінізації”, актуалізує необхідність удосконалення комплексу господарсько-правових, адміністративно-правових і кримінально-правових способів, спрямованих на запобігання “тінізації” економіки. Висвітлюючи криміногенно-відтворювальні, антисоціальні джерела “тіньової” економіки, варто наголосити, що згубні наслідки поширення цього феномену вимагають подальшого підвищення рівня організаційних