Екологічне право

Вступ.

Розділ І Право на одержання екологічної інформації

Глава 1.1. Поняття, зміст і види екологічної інформації.

Глава 1.2. Орхуська конвенція про доступ до інформації.

Розділ ІІ. Механізм реалізації права на екологічну інформацію.

Глава 2.1. Шляхи забезпечення доступу до екологічної інформації.

2.1.1. Органи загального державного управління.

2.1.2. Органи спеціальної компетенції в галузі забезпечення права на еко-логічну інформацію

2.1.3. Органи місцевого самоврядування

Розділ ІІІ. Відповідальність за порушення законодавства про екологічну інформацію.

Список використаної літератури.

Матеріали судової практики.

Вступ.

Право на екологічну інформацію – одне з основних прав людини в екологічному праві України. Кожна особа на національному рівні повинна мати можливість належного доступу до екологічної інформації, повинна бути поінформована про стан навколишнього природного середовища. Цьому праву повинен відповідати обов’язок держави надавати необхідну інформацію, яка є у розпорядженні тих чи інших органів, на які покладені функції щодо інформування населення про екологічне становище у державі. Крім цього особа повинна не просто наділятись таким правом, їй законом повинні надаватись реальні можливості впливати, брати участь у прийнятті відповідних нормативно-правових актів у сфері екології. Це право людина повинна реалізовувати через відповідні громадські організації, які беруть участь у прийнятті державних рішень щодо зазначених питань.

Ще донедавна екологічні катастрофи, зокрема техногенного походження, їх причини та наслідки впливу на довкілля, життя та здоров’я людей замовчувалися, а інформація про них залишалась засекреченою. Саме тому важливим є законодавче закріплення права на екологічну інформацію та наукова розробка теоретичних його положень.

Однак в законодавстві, на нашу думку, поряд з декларуванням цього права повинні закріплюватись способи його втілення на практиці. З цією метою науковцями досліджується система гарантій та механізм реалізації права доступу до екологічної інформації, важливе місце серед яких займає юридична відповідальність за його порушення.

Саме ці положення стали предметом дослідження даної кваліфікаційної роботи.

Розділ І Право на одержання екологічної інформації

Глава 1.1. Поняття, зміст і види екологічної інформації.

Нова Конституція України значно розширила коло прав громадян У ній вперше знайшов відображення ряд екологічних прав, серед яких важливе місце займає право на екологічну інформацію. Ст. 50 Конституції закріплює: "Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на їх поширення" [1]. Регулювання доступу до екологічної інформації відіграє важливу роль в активізації діяльності державних і громадських організацій у сфері охорони довкілля. Як підкреслює Т.Р. Захарченко "неможливо уявити собі сучасне цивілізоване, відкрите суспільство, яке б не забезпечувало своїм громадянам юридичних гарантії одержання інформації, яка їх цікавить, у тому числі екологічної" [51, с. 41] Саме тому важливо дослідити правовий статус екологічної інформації, визначити механізми її одержання і використання.

В Україні ряд еколого - нормативних актів прямо закріплюють право громадян на одержання інформаційних відомостей екологічного характеру. Так, Закон України "Про охорону навколишнього природ-ного середовища" в ст. 9 надає громадянам право на одержання у встановленому порядку повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоровя населення [30]; ст. 4 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" і ст. 6 Основ законодавства України про охорону здоров'я - право на інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь [19; 8]; ст. 10 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" - про безпеку ядерної установки чи об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, про рівні радіації на території України, в місцях проживання людей чи їх роботи [17]; ст. 4 Закону України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань" - про рівні опромінення людини та заходи захисту від впливу іонізуючих випромінювань у місцях їх проживання чи роботи [22]; ст. 14 Закону України "Про відходи" - про безпеку об'єктів поводження з відходами [16].

Окремі положення, пов'язані із забезпеченням інформованості населення в сфері екології, піднімались ще в постанові Верховної Ради УРСР від 17.02.90 р. "Про екологічну обстановку в республіці та заходи по її докорінному поліпшенню" [24]. 28 квітня 1990 року Радою Міністрів УРСР була прийнята постанова №100 "Про порядок і періодичність обнародування відомостей про екологічну, в тому числі радіаційну, обстановку та стан захворюваності населення" [34]. Ця постанова закріпила обов'язок компетентних органів у визначені строки подавати до центральних і місцевих органів охорони природи і охорони здоров'я інформацію про екологічну обстановку, а також строки обнародування узагальнених відомостей через республіканські та місцеві газети, радіо, телебачення. Аналізуючи екологічне законодавство, можна також знайти норми, які закріплюють обов'язки компетентних державних органів збирати і узагальнювати еколого - інформаційні відомості (ст. 8-10 Водного Кодексу України [2]; ст. 96 Земельного Кодексу України [3]; ст. 42 - 43 Кодексу України про надра [13]; ст. 96 - 97 Лісового Кодексу України [14]; ст. 12 За-кону України "Про охорону атмосферного повітря" [15]; ст. 14 Закону України "Про пестициди і агрохімікати" [16] тощо).

Поряд із вказаними нормативними актами регулювання доступу до інформації (в тому числі і екологічної) визначається Законом України "Про інформацію" [17]. Щоправда, в законі навіть не виділено екологічну інформацію як окремий вид, а включено до інформації довідково-енциклопедичного характеру (ст. 24). Але екологічна інформація за своїм змістом і статусом не може бути зведена до довідково-енциклопедичної. На особливий характер інформації з питань екології вказується в цьому ж законі. Зокрема, в ст.