Необхідно зауважити, що в законодавстві України не застосовується поняття "екологічна інформація", а містяться формулю-вання "інформація про стан навколишнього природного середовища", "інформація про екологічну обстановку" та ін. При цьому обсяг такої інформації щодо різних суб'єктів різний. Наприклад, Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" закріплює право громадян на інформацію про стан навколишнього природного середовища і його вплив на здоров'я населення (ст. 9), а право громадських природоохоронних об'єднань - на інформацію про стан навколишнього природного середовища, джерела його забруднення програми і заходи щодо охорони довкілля (ст. 21). Роз'яснень щодо складу відомостей, які входять до такої інформації, в законодавстві немає Поняття екологічної інформації вперше було визначено в Директиві Європейського Союзу 90/313, де йдеться про вільний доступ до інформації про стан навколишнього середовища. В ній екологічна інформація визначається, з одного боку, як стан води, повітря, землі, фауни, флори, сільськогосподарських земель і заповідників і, з іншого, - як діяльність, яка або здійснює, або може здійснити негативний вплив на навколишнє середовище, або захищає його [38].

В останні роки міжнародне і європейське співтовариство приділяє все більше уваги питанням охорони довкілля, в тому числі участі громадян в діяльності по охороні довкілля. 25 липня 1998 року на Європейській конференції міністрів охорони довкілля 38 держав, у тому числі Україна, підписали Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень і доступ до правосуддя у питаннях, які стосуються довкілля. Підписання Конвенції є надзвичайно прогресивною подією, яка сприятиме відкритості процесу прийняття рішень, що можуть вплинути на стан довкілля, і демократизації суспільства [55; 57]. В Конвенції детально визначено поняття екологічної інформації. Згідно з п. З ст. 2 "екологічна інформація" означає будь-яку інформацію в письмовій, аудіо - візуальній, електронній чи будь - якій іншій матеріальній формі про:

а) стан елементів навколишнього середовища, таких як повітря і атмосфера, вода, грунт, земля, ландшафт і природні об'єкти, біологічне різноманіття і його компоненти, включаючи генетичне змінені організми і взаємодію між цими елементами;

б) фактори, такі як речовини, енергія, шум і опромінення, а також діяльність чи заходи, включаючи адміністративні заходи, угоди в галузі навколишнього середовища, політику, законодавство, плани і програми, які впливають чи здатні вплинути на елементи навколишнього середовища, що охоплюються підпунктом а), аналіз затрат і результатів та інший економічний аналіз і припущення, які використовуються при прийнятті рішень з питань навколишнього середовища;

в) стан здоров'я і безпеки людей, умови їх життя, стан об'єктів культури, будинків і споруд у тій мірі, в якій на них впливає чи може вплинути на стан елементів навколишнього середовища, або через ці елементи, фактори, діяльність чи заходи, які згадуються в підпункті б) [39, с.67].

Як бачимо, у склад екологічної інформації входить велика кількість компонентів. Зокрема, до екологічної інформації можна віднести інформацію про забруднення грунтів, атмосферного повітря, вод (поверхневих, підземних, морських) і інших природних ресурсів хімічними речовинами (як в комплексі, так і окремо по кожному шкідливому елементу); про рівень радіоактивного забруднення; про застосування хімічних засобів захисту сільськогосподарських культур; про рівні акустичного, електромагнітного та іншого шкідливого фізичного впливу; про стан екологонебезпечних об'єктів, рівень їх шкідливого впливу; про обсяг побутових відходів і їх склад; про стан забруднення продуктів рослинництва і тваринництва; про вміст шкідливих речовин у продуктах харчування природного походження; про якісний стан природних ресурсів (наприклад, про родючість земель, стан їх засолення, ерозії тощо); про ступінь впливу екологічної обстановки, вживання забруднених продуктів харчування на здоров'я населення; про обсяги використання природних ресурсів; про виконання завдань і планів по проведенню природоохо-ронних заходів; про результати проведення екологічного контролю, перевірок діяльності підприємств, хід виконання прийнятих за результа-тами цих перевірок рішень; про притягнення до відповідальності порушників природоохоронних вимог; про факти екстремальних екологічних ситуацій, аварій, стихійних лих чи їх загрозу, їх вплив на довкілля і здоров'я людей та заходи по ліквідації наслідків тощо. В прий-нятому комплексному нормативному акті, який би закріплював режим екологічної інформації, повинен бути відображений склад екологічної інформації. Необхідно також передбачити, що інформація, яка подається населенню, окремим громадянам, повинна містити аналіз забруднення в порівнянні зі встановленими екологічними нормативами.

Аналізуючи законодавство, можна визначити різні види екологічної інформації. Наприклад, інформація може бути термінова, періодична і на вимогу. Термінова інформація стосується випадків виникнення надзвичайних екологічних ситуацій чи їх загрози. Про таку інформацію і порядок її поширення говориться в п.6 постанови Ради Міністрів УРСР № 100. У прийнятому Законі "Про екологічну інформацію" слід відобразити правовий режим такої інформації. Необхідно чітко визначити органи, строки, порядок обнародування цих відомостей. Подібна інформація повинна надаватись державними органами в найкоротші терміни. Звичайно, громадяни також не позбавлені права звертатись з вимогами про