б) забезпечення вільного доступу до статистичних даних екологічної тематики архівних, бібліотечних, музейних та інших фондів;

в) здійснення систематичного, періодичного, термінового інформування громадськості цими органами про стан довкілля, його вплив на здоров'я населення (про стан захворюваності населення), про якість харчових продуктів та предметів побуту;

г) здійснення прогнозування змін стану довкілля внаслідок дії екологічно небезпечних джерел і об'єктів та інформування про такі прогнози.

В проекті закону про екологічну інформацію контрольно-виконавчими заходами галузі забезпечення екологічного інформування доцільно визначити: а) здійснення державного та громадського екологічного контролю, санітарно-епідеміологічного та іншого нагляду за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, охорони здоров'я, захисту прав споживачів, в тому числі моніторингу довкілля; б) ведення природоресурсових кадастрів та Червоної Книги України; в) державний облік екологічно небезпечних джерел, об'єктів та предметів тощо.

Превентивно-обмежувальними заходами, які мають бути закріплені в проекті закону, доцільно назвати: а) проведення державної, громадської, інших форм екологічної та інших експертиз; б) ліцензування екологічно небезпечної діяльності та видання дозволів на використання природних ресурсів, лімітів па викиди, скиди забруднюючих речовин у довкілля та розміщення відходів; в) обмеження, зупинення, припинення діяльності, що здійснюється з порушенням екологічного законодавства.

До інших, забезпечувальних екологічну інформацію заходів, можна віднести, а отже, і закріпити у пропонованому проекті закону:

а) заборону вчинення дій, які тією чи тією мірою порушують право на екологічну інформацію. Зокрема, віднесення будь-якої інформації екологічного спрямування до державної таємниці, а також ряд заборон, спрямованих на забезпечення безпечних і якісних харчових продуктів та предметів побуту;

б) притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, охорону здоров'я, захист прав споживачів, в тому числі за порушення законодавства про екологічну інформацію контрольно-наглядовими органами.

Важливе значення в механізмі гарантування права на екологічну інформацію відіграють процесуально-правові заходи.

Для реалізації і активного використання права на екологічну інформацію громадянам важливо знати, що держава забезпечує гарантії здійснення даного права не лише законодавчою вказівкою на те: що до екологічної інформації гарантується вільний доступ та забороною будь-кому таку інформацію засекречувати, але й шляхом встановлення чіткої і дієвої процедури такого доступу.

Процесуальна врегульованість еколого-інформаційних відносин, на нашу думку, має безпосереднє відношення до форм реалізації матеріального зміст еколого-інформаційних норм. З цієї точки зору процесуальної форми потребують таї Категорії еколого-інформаційних відносин: 1) правотворчі; 2) по реалізації і здійсненню суб'єктивного права на екологічну інформацію; 3) по реалізації функцій управління, які його забезпечують; 4) по застосуванню заходів запобіжного характеру та застосуванню санкцій примусу в разі його порушення.

Встановлення процедури реалізації права на екологічну інформацію потрібне передусім для ефективного здійснення змісту суб'єктивного права шляхом вчинення дій, які охоплюються можливістю певної поведінки, а також коли реалізація залежить від виконання позитивних дій зобов'язаних осіб по його забезпеченню. Тому ці дві групи еколого-інформаційних відносин можна умовно поділити на дві групи процедур: а) процедура, в якій реалізується, здійснюється суб'єктивне право на екологічну інформацію; б) процедури, у яких реалізуються функції управління в цій галузі, а саме: процедура екологічного інформаційного забезпечення.

Глава 2.2. Система гарантій реалізації права на екологічну інформацію.

Гарантії реалізації права на екологічну інформацію – це сукупність юридичних засобів, які спроможні визначити якісно своєрідний процес регулювання суспільних еколого-інформаційних відносин, здатних забезпечувати використання, додержання, неухильне виконання і правильне застосування норм права про екологічну інформацію, здійснення суб’єктивного права громадян на екологічну інформацію та охорону (захист) цього права від різних посягань.

За своєю структурою гарантії реалізації права на екологічну інформацію включають: а) систему норм багатьох законів і підзаконних актів, які регулюють суспільні відносини в галузі забезпечення екологічної інформації; б) організаційно-правові, процесуально-правові та стимулюючі засоби забезпечення цього права; в) відповідальність юридичних і фізичних осіб за порушення законодавства у цій сфері.

Гарантії права на екологічну інформацію виконують і ряд функцій у правовому регулюванні, тобто тих типових, найбільш загальних напрямків, по яких забезпечується здійснення і захист права, ефективна його дія [45]. Основною серед них доцільно визнати забезпечення реалізації правового статусу особи, у результаті здійснення якої: створюється практична можливість користуватися правом на екологічну інформацію і виконувати юридичний обов'язок щодо його забезпечення; виключається зловживання правом; стимулюється правова активність суб'єктів еколого-інформаційних відносин; реалізується загальна і спеціальна превенція порушень суб'єктивного права та невиконання обов'язків; здійснюється захист (охорона) права на екологічну інформацію, забезпечується відновлення порушеного суб'єктивного права і необхідна поведінка зобов'язаної особи [65]. Крім цього, гарантії реалізації права на екологічну інформацію виконують і інші функції - інформаційну, мотиваційну, стимулювання правомірної поведінки та ін.

За видом гарантованого блага гарантії реалізації права на екологічну інформацію базуються на конституційному праві громадян на зазначену інформацію та праві на її поширення. За галузевою приналежністю - це засоби реалізації одного з видів екологічних прав громадян.

Основою класифікації гарантій реалізації права громадян на екологічну інформацію стали: аналіз чинного законодавства і досягнення наукового пізнання у цій сфері. При здійсненні цієї класифікації були використані такі загальні критерії: співвідношення соціального змісту і юридичної форми у механізмі правового гарантування права на екологічну інформацію, співвідношення нормативних і