Так, за формою юридичного закріплення гарантії реалізації права на екологічну інформацію виступають правовими нормами, де це право проголошене, конкретизується, де оформлюються організаційно-правові заходи його реалізації. За галузевою приналежністю такі норми містяться в конституційному та екологічному законодавстві, в законодавстві про охорону здоров'я, про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, про захист прав споживачів та ін. Такі норми, як вже зазначалося, можуть виступати, як об'єкт гарантування та гарантіями інших правових норм. Такі норми можуть міститись як в законодавчих, так і в підзаконних актах.

За формами реалізації об'єктивного права на екологічну інформацію гарантії вказують на правомірну поведінку усіх суб'єктів еколого-інформаційних відносин, у яких опосередковується:

використання суб'єктами свого права;

виконання покладених у зв'язку з гарантуванням цього права законодавством відповідних обов'язків щодо його забезпечення;

додержання усіма зобов'язаними та іншими особами вимог законодавства Щодо недопущення порушень цього права;

застосування норм права про екологічну інформацію з метою досягнення відповідних цілей: реалізації суб'єктивного права, забезпечення цього права зобов'язаними особами, застосування засобів примусу до осіб, що його порушили, а також засобів, спрямованих на його охорону, захист та поновлення.

Такий вид класифікації гарантій реалізації об'єктивного права на екологічну інформацію дає можливість здійснити й інший поділ суб'єктів реалізації, на тих:

які мають суб'єктивне право на екологічну інформацію;

які мають обов'язки забезпечувати таке право;

які мають права, а відповідно й обов'язки щодо забезпечення, охорони та захисту права на екологічну інформацію.

З одного боку, така класифікація гарантій визначає, що об'єктами гарантування в даному випадку виступають визначені в нормах права правосуб'єктивність, правовий статус суб'єктів, їхня компетенція, права й обов'язки, діяльність суб'єктів еколого-інформаційної сфери. Саме ця класифікація є основною у системі гарантування. З іншого, - вказує на коло правореалізуючих суб'єктів, у чому втілюються так звані організаційно-правові гарантії[45, c. 39 – 40].

З урахуванням інших підходів такі гарантії можна вважати кореспондуючими приписами, сутність яких полягає у сприянні реалізації прав одних суб'єктів шляхом виконання обов'язків іншими суб'єктами [45, с. 39 – 40]. При цьому важливий, на мою думку, і такий підхід до гарантій, коли вони виступають конкретними нормами, які сприяють реалізації права шляхом конкретизації прав та обов'язків [45, c. 41].

Так, гарантії реалізації права громадян на екологічну інформацію виступають у вигляді закріплених у нормах права конкретних можливостей суб'єктів, які складають стадії такої реалізації, тобто розкривають зміст суб'єктивного права, а саме:

можливість володіння правом на екологічну інформацію та можливість користування правом на екологічну інформацію, що включає вільне одержання, збирання, зберігання, використання та поширення такої інформації; можливість одержати екологічну інформацію у встановленому порядку на підставі інформаційного запиту;

можливість звернутися про сприяння в реалізації права до органів державної влади і місцевого самоврядування, до установ, організацій незалежно від форм власності, до об'єднань громадян, підприємств або посадових осіб, до компетенції

яких належить вирішення порушених у зверненнях питань;

можливість оскаржити дії (бездіяльність), рішення державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, об'єднань громадян, підприємств або посадових осіб у порядку підлеглості вищому органові, або посадовій особі, якщо внаслідок таких дій (бездіяльності) порушено право громадян на екологічну інформацію, або створені перешкоди для такого здійснення (ст. 3 Закону України "Про звернення громадян");

можливість оскаржити дії (бездіяльність), рішення державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, об'єднань громадян, підприємств або посадових осіб у порядку підлеглості вищому органові, або посадовій особі, якщо внаслідок таких дій (бездіяльності) порушено право громадян на екологічну інформацію, або створені перешкоди для такого здійснення, поновлення цього права безпосередньо до суду (ст. 16 Закону України "Про звернення громадян").

Гарантіями реалізації права на екологічну інформацію слід назвати й конкретизацію функціональних можливостей зобов'язаних осіб щодо екологічного інформаційного забезпечення. Умовно їх можна назвати гарантіями здійснення екологічного інформування та поділити на організаційно-розпорядчі, контрольно-виконавчі, превентивно-обмежувальні та процесуально правові.

Так, до організаційно-розпорядчих засобів можна віднести: створення спеціально уповноважених на те органів та визначення їхньої компетенції у цій сфері, в т.ч. створення і забезпечення роботи державної екологічної інформаційної системи на базі нових комп'ютерних технологій та банку даних усіх можливих видів екологічної інформації;

проведення широкомасштабних заходів щодо підтримання, відновлення і поліпшення стану довкілля, якості продуктів харчування і предметів побуту;

залучення громадян до участі у вирішенні питань в галузі екології;

стимулювання різних форм діяльності громадян в галузі екології;

сприяння державних органів громадянам у здійсненні ними природоохоронних заходів, а також у здійсненні ними права на екологічну інформацію.

До контрольно-виконавчих засобів можна віднести:

здійснення державного і громадського екологічного та інших видів контролю та нагляду, в тому числі моніторинг довкілля, внаслідок яких здійснюється збір обробка, збереження та аналіз інформації про стан довкілля, його вплив на здорові Населення, забезпечується якість харчових продуктів та предметів побуту;

здійснення державного обліку якісних, кількісних та інших характеристик природних ресурсів, обсягу, характеру та режиму використання природних ресурсів (ведення природноресурсних кадастрів), одержання при цьому відповідної інформації;

здійснення обліку об'єктів, що шкідливо впливають на стан довкілля та здоров'я населення з метою фіксування інформації про фактичний вплив таких об'єктів;

обов'язок юридичних і фізичних осіб здійснювати технічні, технологічні, організаційні та інші, в тому числі інформаційні заходи щодо запобігання впливу їх діяльності на стан довкілля та здоров'я населення;

забезпечення державними органами дотримання екологічних вимог при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації народногосподарських об'єктів, виробництві продуктів харчування, предметів побуту;

врахування органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування пропозицій та зауважень громадян щодо поліпшення екологічної обстановки.

Превентивно-обмежувальними заходами можна визначити:

проведення державної або громадської екологічної експертизи;

проведення екологічного аудиту та