Майнова відповідальність за правопорушення у галузі доступу до екологічної інформації передбачена главою 82 Цивільного кодексу України. В галузі екологічного інформаційного забезпечення цей вид відповідальності має передбачати систему державно-правових заходів, які гарантують виконання обов'язку компенсувати винними (у певних випадках і без вини) суб'єктами еколого-інформаційних відносин завдану шкоду екологічним правам громадян, майновим та немайновим інтересам юридичних і фізичних осіб внаслідок заподіяння протиправних дій, з метою відновлення порушених прав і інтересів громадян, власників і користувачів природних ресурсів, споживачів харчових продуктів та предметів побуту, інших осіб.

Цей вид відповідальності настає за певних умов. По-перше, майнова відповідальність у цій галузі можлива лише внаслідок завдання шкоди здоров'ю людей, довкіллю, природним ресурсам, майну громадян чи юридичних осіб неправомірними діями чи бездіяльністю суб'єктами еколого-інформаційних відносин.

По-друге, між завданою шкодою і протиправними діями повинен існувати причинний зв'язок. По-третє, до майнової відповідальності у цій галузі може притягатися лише винна особа, яка навмисно або необережно заподіяла шкоду, а коли це пов'язано з реалізацією об'єктів, що є джерелами підвищеної екологічної небезпеки - то й при відсутності вини. Отже, в сукупності всі зазначені фактори повинні створювати єдиний юридичний склад правопорушення.

З урахуванням загальних підходів, матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну порушенням вимог еколого-інформаційного законодавства, може застосовуватись як самостійно, так і одночасно з іншими видами юридичної відповідальності.

Випадками застосування майнової відповідальності до суб'єктів еколого-інформаційних відносин, на нашу думку, можуть бути: а) коли є нанесення шкоди громадянам - працівникам підприємств, установ, організацій неповідомленням, невчасним повідомленням власником або уповноваженим ним органом про екологічну небезпеку цих підприємств, установ, організацій; б) коли шкода завдана при виконанні або невиконанні функціональних зобов'язань суб'єктами еколого-інформаційних відносин; в) коли вчинена шкода третім особам внаслідок пошкодження чи знищення майна, природних ресурсів, забруднення довкілля харчових продуктів та предметів побуту, пошкодження здоров'я населення; г) інші випадки.

Важливою гарантією захисту права на екологічну інформацію є встановлене

законодавством право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Зокрема, такий вид відшкодування шкоди передбачений ст.49 Закону України "Про інформацію", ст.24 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.173 Кодексу законів про працю України. Крім цих статей, важливу роль у регулюванні відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди відіграють постанови Пленуму Верховного Суду України [72,73].

У вітчизняній практиці відсутня інформація про розгляд судами справ про притягнення винних осіб за порушення еколого-інформаційного законодавства та застосування до них зазначених видів юридичної відповідальності. Цьому на заваді стоять багато чинників, включаючи й соціально-економічне та інше становище судових органів у державі.

Список використаної літератури.

Конституція України. – К., 1996.(1с)

Водний кодекс України від 6.06.95. // ВВРУ. – 1995. - № 24. – ст. 189.(11с) (170)

Земельний кодекс України від. 13.03.92. // ВВРУ. – 1992. - № 25. – ст. 354.(12с)

Кодекс України про адміністративні правопорушення. (201)

Кодекс України про надра від 27.07.94. // ВВРУ. – 1994. - № 36. ст. 340.(13с)

Кримінальний кодекс України від 4.04.01. // ВВРУ. – 2001. – №

Лісовий кодекс України від 21.01.94. // ВВРУ. – 1994. - № 17. – ст. 99.(14с)

Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.1992 // ВВРУ. – 1993. - № 4. – ст. 19.(5с)

Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах: затверджено Указом Президента України від 13 травня 1996р. № 340/96. // Поточний архів Держкомзему України за 1996 р. (220)

Положення про Державний комітет України по стандартизації, метрології і сертифікації: затверджено Указом Президента України від 24 травня 1996 р. // Поточний архів Держстандарту України за 1996 р. (221)

Положення про Державний комітет України у справах захисту прав споживачів: затверджено Указом Президента України від 16 жовтня 1996 р. № 950/96 // Урядовий кур’єр. – 1996. – 12 грудня. (224)

Положення про Міністерство охорони здоровя України: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 1992 р. // Зібрання постанов Уряду України. 1992. № 9. – ст. 223. (231)

Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення України від наслідків Чорнобильської катастрофи: затверджено Указом Президента України від 28 жовтня 1996 р. // Поточний архів МНС України за 1996 р. (222)

Положення про постійну урядову Комісію з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 1996 р. № 237. // Зібрання постанов Уряду України. 1996. - № 7. – ст. 229. (254)

Про адвокатуру: Закон України від 19 листопада 1992 р. // ВВРУ. – 1993. - № 9. – ст. 62. (204)

Про відходи: Закон України від 5.03.98. // ВВРУ. – 1998. - № 36 – 37. – ст. 242.(8с)

Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України від 8.02.95. // ВВРУ. – 1995. - № 12. – ст. 81.(6с)

Про державну таємницю: Закон України від 21.01.94. // ВВРУ. – 1994. - № 16. – ст. 93.(22с)

Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: Закон України від 24.02.94. // ВВРУ. – 1994. - № 7. ст. 218.(4с) (172)

Про затвердження загального державного табелю форм державної статистичної звітності для об’єднань, підприємств, організацій і установ України всіх форм власності: наказ Мінстату України від 14 січня 1997 р. – К., 1997. – 158. // Поточний архів Мінстату України за 1997 р. (308)

Про затвердження Положення про порядок розпорядження геологічною інформацією: постанова КМУ від 13 червня 1995 р. //