Так, Держкомстат щороку затверджує загальнодержавний табель (перелік) форм державної статистичної звітності для об'єднань, підприємств, установ та

організацій України всіх форм власності [20], де є окремий розділ статистики і природних ресурсів та навколишнього середовища.

За підсумками року Держкомстат готує та доводить до відома усіх заінтересованих осіб повідомлення: Соціально-економічне становище України, де є розділ "Стан навколишнього природного середовища"[67,68].

Органи спеціального поресурсового управління в галузі забезпечення права на екологічну інформацію доцільно розглядати відповідно до поділу екологічної інформації на інформацію про стан природних ресурсів, їх використання, відтворення та охорону. Еколого-правова наука відносить до цієї групи державних органів[44]. Державний комітет України по земельних ресурсах [9], Державний комітет України по водному господарству, Державний комітет України по геології і використанню надр, Державний комітет України по нагляду за охороною праці, Державний комітет лісового господарства України [35], Державний комітет України по гідрометеорології, Державний комітет рибного господарства України [35].

Деякі із цих органів мають повноваження в галузі забезпечення екологічною інформацію, які мають свої особливості. Так, Держкомгідромет України систематично забезпечує державні, представницькі органи, органи місцевого самоврядування, збройні сили, інші військові формування, підприємства, установи, організації та громадян України інформацією про фактичні та очікувані зміни гідрометеорологічних умов і стану навколишнього природного середовища, терміново попереджує про небезпечні та стихійні гідрометеорологічні явища з метою прийняття відповідних рішень для забезпечення життєдіяльності населення, й обороноздатності країни, сприяння ефективній роботі господарського комплексу, безпеці руху наземного, повітряного і водного транспорту (п. 3 Положення про нього).

В системі Комітету функціонує Український Гідрометеорологічний центр (Гідрометцентр), який кілька разів впродовж доби одержує та узагальнює відповідну інформацію. Зокрема, повідомлення про погоду звучать на радіо 26 разів впродовж дня, із них два рази з прямим включенням Гідрометцентру. Готує Гідрометцентр щоденні гідрометеорологічні бюлетені, які містять оперативну (тобто, термінову) інформацію, загальною кількістю близько 130 екземплярів, які відсилаються до Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, міністерств і відомств, інших заінтересованих осіб [49]. Готує Гідрометцентр і інші бюлетені, зокрема, Агрометеорологічний бюлетень по території України за декаду, який містить також оперативну інформацію, необхідну для різних сфер народного господарства [43].

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 липня 1996р. №570 в Держкомгідрометі створено Галузевий Державний Архів (ГДА), у якому накопичена інформація, що збиралася протягом багатьох років і складає так звану режимну інформацію, доступ до якої можливий лише в результаті офіційного звернення. Надання такої інформації для ознайомлення здійснюється безплатно, а у разі одержання копій - за відповідну плату. ГДА може і самостійно підготувати підбір необхідної для запитувача інформації у зручній для нього формі.

Приблизно такий самий порядок доступу й до підпорядкованого Держкомгеології Державного інформаційного екологічного фонду, який розпоряджається використанням геологічної інформації [21].

Отже, враховуючи вищезазначене, органи поресурсового управління мають такі спільні функції у забезпеченні громадськості про стан природних ресурсів, їх використання, відтворення та охорону, вони:

збирають таку інформацію шляхом моніторингу земель, вод, надр, лісів,

об'єктів тваринного світу; ведення державного обліку та державних кадастрів природних ресурсів; здійснення контролю за додержанням законодавства у цій сфері;

аналізують, узагальнюють та повідомляють, у окремих випадках оперативно (терміново), органи державної влади, інші міністерства та відомства в установленому |порядку;

формами таких повідомлень виступають інформаційні бюлетені, кадастрові та

інші дані, а також повідомлення окремих видів інформації у засобах масової інформації;

з метою передачі таких відомостей в пресу, на радіо чи телебачення, в цих органах, як правило, функціонують Прес-центри, або спеціальні підрозділи;

мають органи і свої видання: газети або журнали.

В той же час, у цих органах відсутня практика задоволення екологічних інформаційних запитів громадян. Як правило, громадяни звертаються до цих органів з метою вирішення тих чи тих соціальних проблем.

Вбачається за необхідне створення в структурах цих органів відповідних банків даних, які б забезпечували вільний доступ до них будь-яких заінтересованих осіб, сприяли створенню і функціонуванню державної екологічної інформаційної системи по розділу "Використання, відтворення та охорона природних ресурсів", підготовці щорічної Національної доповіді про стан довкілля в державі у цій галузі.

2.1.3. Органи місцевого самоврядування

Органи місцевого самоврядування складають другий блок органів управління в галузі забезпечення екологічною інформацією. Відповідно до Закону України від 21 травня 1997р. "Про місцеве самоврядування в Україні"[27], такими органами є: і 1) Ради (обласні та районні); 2) виконавчі органи сільських, селищних, міських Рад (комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи).

Екологічне інформування цих органів віднесено законодавством до делегованих повноважень і включає лише інформування населення про здійснення необхідних заходів щодо ліквідації наслідків екологічних катастроф, стихійного лиха, епідемій, і епізоотій, інших надзвичайних ситуацій (ст. 33 Закону). Це ж повноваження делегується районними і обласними радами відповідним місцевим адміністраціям (ст. 44 Закону). Ці положення дещо відмінні від положень, визначених екологічним та природоресурсовим законодавством, яке не змінено відповідно до нововведень.

Тому доцільно погодитись, що чинне законодавство не є ефективною правовою основою будь-якого інформування громадян Радами [53]. Неконкретність, невиправдана лаконічність, у окремих випадках декларованість правових норм про екологічне інформування органами місцевого самоврядування призводить, на нашу думку, до фактичної відсутності відповідальних у цій сфері.

Вбачається, що ефективними засобами такого інформування могло б бути створення відповідних структурних