Характеристика замаху на злочин

ПЛАН.

ВСТУП………………………………………………………………………….с. 3

ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ СТАДІЙ СКОЄННЯ ЗЛОЧИНУ……………..с. 4

ЗАМАХ НА ЗЛОЧИН ТА ЙОГО ВИДИ.……………………………..с. 13

ОБ’ЄКТИВНІ ТА СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ЗАМАХУ НА ЗЛОЧИН…………………………………………………………………..с. 16

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗАМАХ НА ЗЛОЧИН…………………………………………………………………..с. 19

ВІДМІННІСТЬ ЗАМАХУ НА ЗЛОЧИН ВІД ГОТУВАННЯ ДО ЗЛОЧИНУ ТА ЗАКІНЧЕНОГО ЗЛОЧИНУ…………………………с. 21

ВИСНОВКИ…………………………………………..………………………с. 25

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………….с. 26

ВСТУП.

Замах на злочин займає особливе місце серед інших стадій вчинення злочину. Це важливий інститут Кримінального права України, дослідження якого, на нашу думку, є актуальною проблемою на сучасному розвитку вітчизняної юридичної науки.

Таке визначальне становище його, мабуть, можна пояснити тим значенням, яке він відіграє не тільки в теорії, але і у практиці застосування органами слідства, дізнання та суду норм щодо кваліфікації дій особи за відповідними статтями Кримінального кодексу, які передбачають відповідальність за замах на злочин.

Для більш повного аналізу поняття замаху перш за все необхідно висвітити питання, пов’язані з поняттям стадій вчинення злочину та їх видами, особливостями та відмінностями одна від одної. Крім цього необхідно вказати на ті ознаки, які дозволяють виділити цю стадію від таких стадій як закінчений злочин та готування до злочину.

Для вирішення цих завдань необхідно звернути увагу на погляди науковців ХІХ, ХХ та початку ХХІ століть, що у свою чергу допоможе нам зрозуміти тенденцію, яка склалась у вітчизняній літературі, з приводу цього інституту Кримінального права. До них належать зокрема: проф. В.Д. Спасович, проф. Л.Є. Владіміров, А.Ф. Кистяківський, Н.С.Таганцев, А.Н.Трайнін та ряд інших науковців.

Поняття та види стадій вчинення злочину.

Злочин крім змістовних характеристик, якими є його ознаки та склад злочину, має і інші характеристики, які пов'язані із розвитком його в часі; ситуацією його вчинення не однією особою, а групою осіб (ситуація: один злочин — декілька суб'єктів); правовими наслідками вчинення декількох злочинів однією особою (ситуація: одна людина — декілька злочинів).

Це визначає існування в кримінальному праві відповідних правових інститутів — інституту стадій вчинення злочину, інституту співучасті у злочині, інституту множинності злочинів. Вони, так би мовити, являють собою спеціальні випадки скоєння злочину.

Інститут стадій вчинення злочину достатньо давно відомий як теорії кримінального права, так і законодавчій практиці, хоча для справедливості слід зауважити, що його формування не сягає своїми коріннями в глибини віків, а належить до ХІХ-ХХ сторіч.

Вперше нормативно відповідальність за вчинення дій, які утворюють попередню стадію злочинного діяння, була передбачена у французькому законодавстві часів Великої Французької революції (1791р.). Це торкалось встановлення відповідальності за замах на скоєння лише двох злочинів - передумисного вбивства та отруєння. Надалі кримінальне законодавство Франції (1810р.) розповсюдило дане правило на всі замахи на вчинення злочинів.

З часом це положення було перейнято італійським, бельгійським та германським законодавством.

Першим вітчизняним нормативним актом, який виділив стадії скоєння злочину було «Уложение о наказаниях уголовных и исправительных» 1845р., яке розглядало їх у другому розділі — «О умысле, о приготовлении к преступлению, о покушении на оное и о совершении преступления» (ст.ст.8-12). При цьому виділялись - виявлення умислу, готування, замах та вчинений злочин.

Одним із перших, хто дослідив ці стадії у юридичній літературі, був В.Д. Спасович Спасович В. Учебник уголовного права. 1863.-С.409-4І1..

Професор Л.Є. Владіміров розглядав стадії вчинення злочину через призму «осуществления преступной воли», виділяючи при цьому «голый умысел (nuda cogitatio)», «приготовление к преступлению (delictum praepatum)», «покушение (conatus delinqueiidi)» «совершенное преступление (consummatum)» Владимиров Л.Є. Учебник уголовного нрава. Часть общая. - Х, 1889.C94-107..

Професор О.Ф. Кістяківський зазначав: «... вопрос о том, какого момента и с какого акта начинается для человека уголовная ответственность, принадлежит к числу капитальных в уголовном праве». І при цьому він виділяв (як і Л.Є. Владіміров) — голий умисел, готування до злочину, замах у власному змісті та злочин вчинений або вдалий Кистяковский А.Ф. ЭлементарныЙ учебник общего уголовного права с подробным изложением начал русского уголовного законодательства. Часть общая. – Киев., -1891. - С. 489-528..

Професор Л.С.Бєлогріц-Котляревський, визначаючи стадії вчинення злочину (сходинки, за його визначенням), виділяв: «волю обнаруженную, осуществляющуюся и осуществленную». Виходячи з цього, ній виділяють голий умисел, до складу якого входить і замах, і закінчений злочин Вєлогриц-Котляревский Л.С. Учебник русского уголовного права. - Х,-1903.-С.167-187..

Професор В.В.Єсіпов виділяв серед стадій такі: готування до злочину, замах на злочин та вчинення закінченого злочину Есипов В.Б. Очерк русского уголовного права. - М., 1904.-С.299-317..

Професор М.Д.Сергієвський теж визначав вказані стадії в генезисі розвитку злочину Сергиевский Н.Д. Русское уголовное право.—С.-П6., 1913.- С.299-312..

Професор М.С. Таганцев виділяв в якості «окремих сходинок» в розвитку злочинної діяльності: виявлення злочинного умислу, готування, замах та закінчений злочин Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Часть общая. - С-Пб. 1902 -Т.1.-С.679-734..

Питанню про зміст та характеристику стадій вчинення злочину були присвячені монографічні праці відомих вітчизняних вчених-криміналістів: А.Н. Трайніна Трайнин А.Н. Состав преступления по советскому уголовному праву. - М., 1951., М.Д. Шаргородского Шаргородский М.Д- Вопросы общей части уголовного права. - М., 1955., М.Д. Дурманова Дурманов Н.Д. Стадии совершения преступления по советскому уголовному праву.-М., 1955., І.С. Тишкевича Тышкевич И.С. Приготовление и покушение по уголовному праву.-М.,1958., А.А. Піонтковського Пионтковский А.А. Учение о преступлении. - М., 1961. та ін.

У радянському законодавстві питання про відповідальність за вчинення дій на різних стадіях розвитку злочину вперше знайшло своє нормативне вирішення в «Руководящих началах по уголовному праву РСФСР» 1919р. Відділ четвертий був спеціально присвячений стадіям вчинення злочину. При цьому виділялись три стадії — готування, замах та закінчений злочин. За загальним правилом