Замах на злочин та його види.

Замах на злочин безпосередньо передує закінченому злочину. У відповідності з ст.15 ч. 1 КК «Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі».

Замах на злочин містить у собі в повному обсязі або частково характеристику діяння, що входить в об'єктивну сторону складу злочину, на вчинення якого було спрямовано умисел особи.

Виходячи з аналізу ст.15 ч. 1 КК ознаками замаху на злочин є:

наявність у вчиненому діянні ознак об'єктивної сторони діяння передбаченого нормою Особливої частини КК України;

вчинення цього діяння умисно.

Вищенаведене визначає, що замах на злочин неможливий при вчиненні т.з. злочинів з формальним складом, злочинів, об'єктивна сторона яких характеризується бездіяльністю та необережних злочинів.

Обсяг виконаної злочинцем об'єктивної сторони складу злочину визначає вид замаху, який може бути закінченим та незакінченим.

Закінчений замах визначений ст. 15 ч.2 КК, яка вказує: «Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі». У матеріальних складах злочину це означає, що винний виконав всі можливі і необхідні за його розумінням дії, які повинні були викликати злочинний наслідок, але останній не наступив з причин, які не залежали від волі та свідомості винного. Закінчений злочин буде мати місце, наприклад, у випадку, коли винний з метою вбивства вчинив влучний постріл у жертву, завдавши травму життєво важливим органам, однак смерть не настала в зв'язку із вчасною медичною допомогою, яка була надана потерпілому.

Незакінчений замах, у відповідності з ст.15 ч. 3 має місце тоді, коли «особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця».

Незакінчений замах має місце, наприклад, тоді, коли винний з метою викрадення грошових коштів проник у приміщення, де стояв сейф, однак не зміг його відкрити. Незакінченість замаху може визначатись різноманітними факторами: відсутністю належних навиків у злочинця, його затриманням, активним опором потерпілого, внаслідок якою напад припинено і т. ін.

В теорії кримінального права виділяється в якості підвиду незакінченого замаху так званий «непридатний замах», який може виступати у вигляді:

замаху на непридатний об'єкт або предмет посягання;

замаху з непридатними знаряддями або засобами.

Замах на непридатний об'єкт або предмет посягання має місце тоді, коли в якості об'єкту або предмету злочинного посягання виступають суспільні відносини, блага та інтереси, речі матеріального світу, яким злочинець своїми діями об'єктивно не може спричинити шкоду. Наприклад, з метою вбивства злочинець робить постріл в особу, не орієнтуючись у тому, що потерпілий мертвий. Або інший випадок. Помиляючись, злочинець вчиняє викрадення пістолету, вважаючи його бойовим, тоді як насправді викрадає муляж зброї.

Замах з непридатними знаряддями або засобами має місце у випадку застосування в процесі виконання об'єктивної сторони злочину знарядь та засобів, які не можуть спричинити наслідок, на який розраховує злочинець, що в цілому призводить до неможливості досягнення бажаного результату. Прикладом такого замаху може бути використання з метою вчинення вбивства в якості зброї несправної рушниці, спроба використати в процесі злочину автомобіль, який є несправним і т. ін.

Всі види замаху, з точки зору їх кримінально-правової кваліфікації, розглядаються однаково. При цьому діяння, яке вчинене винним, кваліфікується за статтею Особливої частини Кримінального кодексу з посиланням на ст. 15 КК.

Об’єктивні та суб’єктивні ознаки замаху на злочин.

Замах на злочин є другою стадією його вчинення.

а) Об’єктивні ознаки замаху на злочин:

вчинення діяння (дії чи бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину;

злочин не доведено до кінця;

причини не доведення злочину до кінця не залежать від волі винного.

Під діянням, безпосередньо спрямованим на вчинення злочину, слід розуміти діяння, що безпосередньо посягає на об’єкт, який знаходиться під охороною закону, створює безпосередню небезпеку спричинення йому шкоди. Тут вже починається виконання об’єктивної сторони злочину і найчастіше вчиняються діяння, передбачені диспозицією певної статті Особливої частини Кримінального Кодексу як обов’язкові ознаки об’єктивної сторони складу злочину (наприклад, проникнення в житло з метою крадіжки майна, спроба запустити двигун з метою заволодіння автомобілем та ін.). У конкретних злочинах обсяг виконання об’єктивної сторони складу злочину може бути різним.

Законодавець прямо вказав на наявність діяння, яке вчинюється з прямим умислом. Автори науково-практичного коментаря Кримінального Кодексу України під ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. підкреслюють, що раніше діюче законодавство спеціально не передбачало, що при цьому має місце прямий умисел. Мова йшла про умисні дії без конкретизації виду умислу Науково-практичний коментар до кримінального кодексу України. Загальна частина. Під. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. К., Форум, 2001р..

Не доведення злочину до кінця вказує на незавершеність об’єктивної сторони злочину. Вона не одержує свого повного розвитку, тобто повною мірою не здійснена. Особа або не виконує всі дії, що утворюють об’єктивну сторону (наприклад вбивця не встиг нанести удар потерпілому чи натиснути на курок), або не настають наслідки, вказані у відповідній статті чинного КК України (наприклад, смерть потерпілого не настала, бо вбивця промахнувся або наніс лише незначне поранення).

Замах на злочин – це невдала спроба посягання на об’єкт,